Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

172 ПРИМІТКИ: 1. Кудлач В.А. Едуардс Борис Вільямович. Життєпис; Хронологія; Виставки; Альбом-каталог. – Одеса, 2021. C. 17-23. 2. У 1902 році між Борисом Едуардсом і його дружиною Тетяною Дмитрівною Ухтомською виникли непорозуміння, які на початку 1910-х розвинулися в відкритий конфлікт, наслідком чого стався розрив їхніх стосунків. У 1913-1914 рр. Б. Едуардс їздив до Німеччини на лікування та з метою купити машину з обробки виробів зі слонової кістки для свого художнього ательє. Тоді він познайомився з Розою Райш, жителькою невеличкого курортного містечка Бад Наухайма (BadNauheim), земля Гессен. Це знайомство переросло у кохання. Перша світова війна їх надовго розлучила. У 1914 році Б.В. Едуардс домігся офіційного розлучення з Т.Д. Ухтомською. Це далося нелегко. Особливо протестувала донька Марія. Лише в 1919 р., вже на Мальті, Едуардс відновив контакти з Розою Райш, і обоє прийняли рішення поєднати свої долі. 25 грудня 1922 р. Б. Едуардс і Р. Райш повінчалися в православній церкві у Вісбадені. Можливо, саме це викликало помилкове припущення про німецьке походження Едуардса. 3. Гадіс (Гадес) – легендарне місто на півдні Піренейського півострова, поблизу Гібралтарської протоки, засноване фінікійцями бл. 1100 р. до н.е. Нині іспанське портове місто Кадіс. У переносному значенні – «на краю світу». 4. Лист Петра Йосиповича Едуардса з Керчі до племінниці Лідії від 5 листопада 1899 р. (ДАОО, ф. 154, оп. 1, спр. 22, л. 14). Можливо, це листування викликане тим, що на той час Вільяма, батька Лідії, вже не стало. 5. Герб роду Едуардсів являє собою сполучення двох срібних овальних щитів, які найбільше були поширені в геральдиці в XVI-XVIII ст. Овальний щит ще називали «італійським». Лівий розділений правим дугоподібним перев’язом, на який еквіполентно (по одній осі) нанесено три прямих хрести з квадратними отворами. Правий – «витий щит», який у нижній частині горизонтально розділений джгутом (ймовірно, бакштаг – трос для кріплення щогли). Над ним зображена частина фігури лева зі здійнятими передніми лапами (т.з. повсталий лев). Відсутність пазурів на передніх лапах лева дозволяє віднести його до типу «неозброєних». Вінчає герб шоломова корона з п’ятьма ліліями, яка символізувала феодальний статус володаря герба. Герб обрамлений скупим рослинним орнаментом. Правий перев’яз пурпурного кольору. Рисунок не дозволяє в цілому судити про символіку кольору герба, але срібло і пурпур, відповідно, символізують шляхетність і благочестя. (ДАОО, ф. 154, оп. 1, спр. 22, л. 7). 6. «Мій дід Вільям Едуардс, «квартирмейстер 20 Легкого драгунського Полку» помер в Гібралтарі 1 березня 1815 року, маючи родичів в Валлісії і Ірландії. Посля його смерті всі його полкові документи і папери були відвезені в / MaidsfoneCavalryDepof / Майденське кавалерійське депо сержантом Джоном Коллієр, того же полку, будучи родичем». ДАОО, ф. 154, оп. 1, спр. 22, л. 14. 7. У старій російській редакції Валія – Валліс. «Мої пращури були з Валлісії і Дубліна, мій батько народився в Валлісії, де він проживав до відомого віку в своїх рідних у Дубліні, і звідти був направлений в училище в Кірк-Імон, після навчання він повернувся до Дубліна» (ДАОО, ф. 154, оп. 1, спр. 22, л. 14). 8. «Мій батько Йосип Вільям Едуардс, син квартирмейстера Вільяма Едуардса, народився 18 квітня 1788 року – помер в Одесі (Південній Росії) в 1851 році…» // Там само. В іншому листі до племінника Джозефа П.Й. Едуардс називає іншу дату смерті батька – 1850 р.: «…Скажи твоєму тату, що, наскільки пам'ятаю, то наш батько помер в 1850-у році, коли ми жили в будинку Котардо Розетті (диригент – В.К .), а я тоді служив в конторі Шевестер» (ДАОО, ф. 154, оп. 1, спр. 22, л. 3). 9. Маниович А. Разговор с Сергеем, нашедшим рукописи воспоминаний и дневник скульптора Бориса Эдуардса // Дерибасовская-Ришельевская : одес. альм. – Одесса, 2010. – Вып. 41. – С. 177. 10. Див.: Губарь О. Ришельевская, № 4 (Дерибасовская, № 12): дом Поджио – Кирико – Новикова [Електрон. ресурс] // Дерибасовская-Ришельевская : альманах. – № 43. – 2010. С. 88-105. URL: https://odesitclub.org/old/publications/almanac/alm_43/alm_43_88-105.pdf 11. Кудлач В. «L.G. Edwards. Odessa»: таємниця імені [Електрон. ресурс] // Сайт: Кудлач Online (Блог). – URL: https://wp.me/pde6aQ-1aA – Назва з екрана. – Дата публікації: 20.03.2023. 12. Цит.: «...Крім того, що люблю його особисто, це ще й чоловік моєї сестри і батько двох моїх улюблених юнаків, моїх племінників. Тільки інакше дивимося на справу. Ви бачите одного Бориса, я бачу цілу сім’ю, в якій усі четверо її члена складають одне ціле <...>» (ДАОО. Ф. 45, оп. 1, д. 15401. Едуардс Арсеній Борисович (58 л.). З листа Л.Д. Кологривової до Г.В. Едуардса, 14 липня 1914 р., Вінниця, с. 1).