Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

49 може супроводжуватися утворенням лакових відкладень, коксу та нагару, що негативно впливає на ресурс і надійність роботи двигуна. Рис. 1. Демонтовані пошкоджені розпилювачі зі слідами нагару та відкладень після експлуатації ДД на СО. Відповідно використання непідготовлених рослинних олій у дизельному циклі супроводжується рядом негативних експлуатаційних явищ, що обумовлює необхідність попередньої підготовки або модифікації паливних властивостей біогенної сировини. Існуючі шляхи вирішення проблеми. Наявність експлуатаційних проблем, що виникають під час використання непідготовлених рослинних олій у дизельних двигунах, обумовлює необхідність модифікації їх фізико-хімічних властивостей і структурного складу [9]. Одним із найпростіших способів покращення паливних характеристик є підігрів рослинної олії перед подачею в паливну систему. Підвищення температури сприяє зменшенню в’язкості та покращенню умов упорскування, що позитивно впливає на процес сумішоутворення. Разом із тим такий підхід не забезпечує зміни хімічної природи палива й не усуває повністю ризики утворення смолистих, коксових і лакових відкладень [10]. Іншим поширеним методом є змішування рослинних олій із традиційним дизельним паливом. Уведення нафтових компонентів дозволяє знизити в’язкість паливної суміші, покращити пускові характеристики двигуна та частково стабілізувати процес згоряння. Однак збільшення частки рослинного компонента в суміші може знову посилювати проблеми, пов’язані з термоокиснювальною нестабільністю та накопиченням відкладень [11]. Досить поширеним напрямом підготовки біопалива є трансестерифікація, у процесі якої тригліцериди жирних кислот взаємодіють із низькомолекулярними спиртами з утворенням метилових або етилових естерів жирних кислот [12]. Такий підхід дозволяє істотно зменшити в’язкість та покращити низку експлуатаційних характеристик палива. Водночас у структурі отриманих продуктів частково зберігаються кисневмісні компоненти, що не повністю усуває ризик утворення відкладень у процесі тривалої роботи двигуна. Серед перспективних напрямів також розглядається гідропереробка рослинної сировини, під час якої відбуваються реакції гідродеоксигенації, гідрокрекінгу та гідрогенізації [13]. У результаті можуть утворюватися вуглеводневі компоненти, більш наближені до нафтового дизельного палива. Однак реалізація такого підходу потребує використання водню, підвищених тисків та складнішого технологічного обладнання. Одним із перспективних напрямів модифікації біогенної сировини є каталітичне крекінгування рослинних олій, яке дозволяє здійснювати структурне перетворення вихідних тригліцеридів із формуванням вуглеводневих компонентів із покращеними паливними властивостями. З огляду на можливість зниження в’язкості, часткового усунення кисневмісних сполук та покращення сумісності з дизельним циклом цей підхід заслуговує окремого розгляду.