Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

6 MANAGEMENT, PUBLIC ADMINISTRATION AND GOVERNANCE УДК 351:37.014 Семко Майя Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент доцент кафедри управління та адміністрування КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» https://orcid.org/0000-0001-8327-1751 м. Вінниця, Україна БАГАТОРІВНЕВЕ ВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ: ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ Анотація. У статті розглянуто багаторівневе врядування у сфері освіти як інституційну модель публічного управління, що поєднує стратегічне державне регулювання, регіональну координацію, місцеву відповідальність і автономію закладів освіти. Обґрунтовано значення нормативно-правового, фінансового, кадрового, інформаційно-аналітичного та партнерського забезпечення для підвищення ефективності освітньої політики в умовах децентралізації, воєнного стану та післявоєнного відновлення України. Ключові слова: багаторівневе врядування, публічне управління, освіта, інституційний аспект, освітня політика, децентралізація, територіальна громада, автономія закладів освіти. Сучасна система освіти України функціонує в умовах складних суспільних трансформацій, зумовлених децентралізацією, євроінтеграційними процесами, цифровізацією, воєнними викликами, демографічними змінами та потребою післявоєнного відновлення. За таких обставин особливої актуальності набуває проблема багаторівневого врядування у сфері освіти, що передбачає узгоджену взаємодію державного, регіонального, місцевого та інституційного рівнів управління. Йдеться про модель публічного управління, у якій прийняття та реалізація освітньої політики здійснюються не лише через вертикаль адміністративного підпорядкування, а й через партнерство, координацію, розподіл відповідальності та залучення різних суб’єктів до формування освітнього простору. Багаторівневе врядування у сфері освіти доцільно визначати як систему організаційно- правових, управлінських, фінансових, інформаційно-аналітичних і партнерських відносин між суб’єктами публічного управління, що діють на різних рівнях та забезпечують реалізацію державної освітньої політики з урахуванням національних пріоритетів, регіональних особливостей, потреб територіальних громад і автономії закладів освіти. Закон України «Про освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи освіти, закріплює принципи автономії закладів освіти, державно-громадського управління, прозорості, відкритості, академічної доброчесності та забезпечення якості освіти [1]. Саме ці принципи створюють нормативну основу для ререорієтнації з переважно адміністративної моделі управління до більш гнучкої моделі врядування. Інституційний аспект багаторівневого врядування полягає у визначенні ролей, повноважень, відповідальності та механізмів взаємодії між основними суб’єктами управління освітою. До них належать Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, обласні та районні військові адміністрації, органи місцевого самоврядування, засновники закладів освіти, керівники закладів освіти, педагогічні колективи, органи громадського самоврядування, батьківська спільнота, учнівське й студентське самоврядування, громадські організації, роботодавці, наукові установи та міжнародні партнери. Багатоманітність цих суб’єктів зумовлює необхідність не лише чіткого розмежування функцій, а й постійної координації дій. На державному рівні формуються стратегічні засади освітньої політики, визначаються державні стандарти, гарантії доступності освіти, принципи фінансування, механізми забезпечення якості та нормативно-правове регулювання. Держава має забезпечити єдність освітнього простору, дотримання конституційного права громадян на освіту, рівність можливостей, інклюзивність,