Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (June 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 178 p.

88 DOI: https://doi.org/10.64828/conf-131-2026-2 УДК 811.111'38 Дячук Олена кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри романо-германських мов і перекладу Білоцерківського національного аграрного університету ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ Останнім часом в науці відводиться окрема ніша для дослідження специфіки правничої мови, з урахуванням сучасного політичного контексту. Спеціалісти намагаються віднайти способи та засоби відтворення тексту-оригіналу у тексті-перекладі, які зробили б процес перекладу простим, а сам переклад якісним. Міжнародні організації надають інформацію та консультації; підвищують поінформованість з питань безпеки; фінансують навчання, програми та проекти з багатьох важливих питань, таких, як технічні навички, керівництво сектором безпеки, нагляд, розбудова доброчесності [2; 4]. Міжнародні організації також відіграють провідну роль у процесі нормотворчості, забезпеченні підзвітності та верховенства права. Крім того, вони забезпечують канал зв’язку між урядами та суспільством, а також між різними країнами, іншими міжнародними органами та діячами, що займаються керівництвом та реформуванням сфери безпеки [3]. Міжнародні організації включає в себе організації, які відрізняються одна від одної за тематикою та напрямком діяльності, перелік яких зазначався вище. Крім того, діяльність тих чи інших міжнародних організацій охоплює, як правило, не одне, а кілька питань, наприклад поряд з юридичними розглядаються також і економічні та політичні питання. У міжнародних документах, які стосуються захисту прав людини та протидії торгівлі людьми, в першу чергу розглядаються юридичні питання, але, крім того, велика увага приділяється питанням соціального захисту населення, психології, суспільної моралі, економіки та ін. Стиль різних міжнародних документів є неоднорідним. Це не мова науково-технічних текстів, законів чи офіційних документів у «чистому» вигляді [3]. Якщо розглядати стиль міжнародних документів в цілому, то в ньому можна виявити цікаві поєднання найрізноманітніших стилістичних засобів. Основними стильовими рисами мови міжнародних документів є логічність, об’єктивність, ясність, офіційність, беземоційність, точність, стереотипність, конкретність, узагальненість, строгість. Логічність виникає в результаті упорядкування мовних засобів, які функціонують відповідно до завдань реалізації даної стильової риси. Мовні засоби, які забезпечують логічність як стильову рису міжнародних документів, є найбільш помітними. Офіційний документ має ряд синтаксичних особливостей, які і створюють логічну послідовність висловлювання (мова йде про ускладнений синтаксис). Слід відзначити велику кількість складних речень у порівнянні з простими. Серед складних найбільше переважають складнопідрядні, так як у складносурядних спостерігається менша залежність між частинами [2]. Наведемо приклад з Варшавської конвенції про заходи щодо протидії торгівлі людьми: Each Party shall provide its competent authorities with persons who are trained and qualified in preventing and combating trafficking in human beings, in identifying and helping victims, including children, and shall ensure that the different authorities collaborate with each other as well as with relevant support organisations, so that victims can be identified in a procedure duly taking into account the special situation of women and child victims and, in appropriate cases, issued with residence permits under the conditions provided for in Article 14 of the present Convention. При перекладі зберігається такий же ускладнений синтаксис. Цього вимагає традиційний стиль міжнародних документів [4]. Кожна Сторона забезпечує свої компетентні органи особами, які мають відповідну освіту й кваліфікацію для попередження й боротьби з торгівлею людьми, виявлення жертв цієї торгівлі і допомоги їм, зокрема дітям, і забезпечує співробітництво різних органів між собою, а також з відповідними організаціями підтримки, щоб жертви могли бути встановлені в порядку, який ураховує особливе становище жертв  жінок і дітей, і, у відповідних випадках, могли отримати дозвіл на проживання на умовах, передбачених у статті 14 цієї Конвенції.