Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

124 РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ. Аналіз клінічної картини ВБС на тлі ДДУХ попереково-крижового відділу показав переважання люмбоішіалгій, які спостерігалися в 28 з 37 (75,67 %) хворих. Інтенсивність ВБС найчастіше була пов’язаною із змінами положення тіла хворого. Так, в 23 (62,16 %) осіб біль підсилювався у положенні сидячи; в 26 (70,27 %) пацієнтів біль посилювався при ходьбі; 20 (54,05 %) хворих відзначали ірадіацію болю у стегно; 14 (37,84 %) – у гомілку; у 21 (56,76 %) осіб мали місце відчуття парестезій, оніміння у нижніх кінцівках. В більшості обстежених хворих ВБС був пов’язаний з ураженням сегментів хребта L5-S1 та L4-L5; також відзначалася пальпаторна болючість остистих відростків і паравертебральних точок на рівні L4-L5 та L5-S1 - у 29 (78,38 %) пацієнтів, а також м’язових тригерних зон і точок – у 31 (83,78 %) осіб. Самооцінка хворими інтенсивності ВБС за шкалою ВАШ на початковому етапі лікування становила (63,3±3,8) мм, що відповідало значенню болю середньої інтенсивності. Результати анкетування пацієнтів за опитувальником Освестрі показали, що більшість хворих пов’язували наявні в них обмеження життєдіяльності, зниження повсякденної, професійної та комунікативної активності й участі з розділами: інтенсивність хронічного болю, обмеження піднімання ваги, ходьби, переміщення, публічного життя, порушення сну. Середні значення індексу ODI до лікування склали (58,32±5,36) %, що відповідало вираженим порушенням життєдіяльності (біль впливала на соціальне життя та сон; часто була потрібна допомога клінічних спеціалістів). Після проведеного курсу з 2 циклів реабілітації із комбінованим застосуванням HiToP- фізіотерапії, УЗТ та ГРТ досягнуто суттєвого зниження інтенсивності болю у всіх пацієнтів. Так, наприкінці лікування значення інтенсивності болю за ВАШ були суттєво (на 47,24 %; р<0,001) меншими відносно висхідного рівня, що становило (33,4±2,7) мм та трактувалося як слабкий рівень болю. На тлі реабілітації також істотно (на 28,3 %; p<0,01) зменшилась частота проявів пальпаторної болючості паравертебральних точок і остистих відростків хребців на рівні LІІ-S1. Більшість пацієнтів значно розширили діапазон своєї повсякденної активності і участі: підняття ваги, спортивні тренування та ін., що відобразилось у позитивній динаміці індексу непрацездатності Освестрі із вірогідним (p<0,001) зменшенням величини ODI з (58,32±5,36) до (23,16±5,36) %, що характеризувало позитивну динаміку порушень функціонування із значних до помірних проявів (пацієнт відчуває біль і труднощі при сидінні, стоянні та подорожах; але більшість повсякденних справ і публічного соціального життя стали доступними) і свідчило про ефективність використаної програми реабілітації. В цілому за результатами реабілітаційного курсу в 34 (91,89 %) обстежених хворих відзначено значний регрес больового синдрому та істотне поліпшення показників повсякденного функціонування. Таким чином, отримані нами дані додатково підтверджують висновки авторів багатьох досліджень з обгрунтування позитивних ефектів використання фізичних чинників у сучасних програмах лікування і реабілітації хворих із хронічним люмбо-сакральним болем внаслідок ДДУХ [3, с. 1043; 5, с. 43; 6, с. 3]. Комбінована терапія мультимодальними фізичними методами, із включенням НiТoР, УЗТ, ГРТ чинить синергічну позитивну модуляцію клінічного перебігу вертеброгенного больового синдрому, що дозволяє значно покращити життєдіяльність хворих. ВИСНОВКИ • За даними проведеного дослідження у симптомокомлексі хворих на остеохондроз попереково- крижового відділу хребта переважає хронічний вертеброгенний больовий синдром середньої інтенсивності (за шкалою ВАШ), що асоціюється із вираженими обмеженнями повсякденного функціонування та зростанням індексу непрацездатності Освестрі у середньому до 60 %. • Комплексне використання мультимодальних фізичних методів: НiТoР – терапії, ультразвукової фармакофізіотерапії: фонофорезу каріпаін-крему та голкорефлексотерапії у хворих з дегенеративно-дистрофічними ураженнями попереково-крижового відділу хребта чинить анталгічний вплив, сприяє вірогідному зменшенню вертеброгенного больового синдрому (на 47,24 %; р<0,001) та пов’язаних з болем обмежень повсякденного функціонування зі зниженням індексу непрацездатності Освестрі на 60,29 % (р<0,001), що доцільно враховувати у клінічному менеджменті даної категорії хворих.