Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (June 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 145 p.

52 УДК 343.294:343.24:343.8 Кипич Інга Валеріївна к.ю.н., доцент Штельмах Вероніка Сергіївна студентка Київського національного університету технологій та дизайну м. Київ, Україна СУДИМІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ЧАСОВІ МЕЖІ, ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ТА ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ Анотація. У тезах розглянуто судимість як самостійний інститут кримінального права України. Досліджено її юридичну природу, підстави виникнення та значення для кримінально-правового статусу особи. Особливу увагу приділено часовим межам судимості, її загально-правовим і кримінально-правовим наслідкам, а також порядку погашення та зняття судимості відповідно до чинного законодавства України. Проаналізовано роль інституту судимості у досягненні цілей кримінального покарання та забезпеченні ресоціалізації осіб, які відбули покарання. Ключові слова: судимість, кримінальна відповідальність, засудження, кримінальне правопорушення, покарання, правові наслідки, погашення судимості, зняття судимості, ресоціалізація, рецидив. Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку кримінального права особливого значення набуває забезпечення ефективного поєднання інтересів суспільства та прав особи, яка була засуджена за вчинення кримінального правопорушення. Одним із правових інструментів, що забезпечує таке поєднання, є інститут судимості. Його значення полягає не лише у фіксації факту засудження особи, а й у визначенні її правового становища після відбуття покарання. Актуальність дослідження зумовлена тим, що судимість впливає на можливість реалізації особою окремих прав та свобод, а також враховується при вирішенні питань кримінальної відповідальності у разі вчинення нового кримінального правопорушення. Крім того, у сучасних умовах важливого значення набувають питання соціальної адаптації осіб після відбуття покарання та усунення невиправданих обмежень, пов’язаних із наявністю судимості. Ступінь досліджуваності проблеми . Проблематика судимості традиційно посідає важливе місце в науці кримінального права. Її дослідженню присвячені праці багатьох українських учених, які розглядали судимість як особливий правовий стан особи, що виникає внаслідок обвинувального вироку суду. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, окремі питання щодо правової природи судимості, її наслідків та порядку припинення залишаються предметом наукових дискусій. Серед науковців існують різні підходи до визначення сутності судимості. Одні розглядають її як самостійний елемент кримінальної відповідальності, інші — як особливий правовий наслідок засудження особи. Водночас більшість учених погоджується, що судимість є важливим засобом індивідуалізації кримінально-правового впливу та забезпечення профілактики повторних правопорушень. Основний зміст дослідження. Судимість являє собою передбачений законом правовий стан особи, яка була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду. Такий стан виникає з моменту набрання вироком законної сили та зберігається до його припинення шляхом погашення або зняття судимості. Важливо зазначити, що сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності не означає автоматичного виникнення судимості. Вона виникає лише за наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. Саме тому судимість є юридичним наслідком засудження, а не факту вчинення кримінального правопорушення. Часові межі судимості визначаються кримінальним законодавством України. Початком судимості вважається день набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Закінчення судимості пов’язується з її погашенням або зняттям. Тривалість судимості залежить від виду покарання, ступеня тяжкості кримінального правопорушення та поведінки особи після відбуття покарання. Судимість породжує низку правових наслідків, які умовно можна поділити на загально-правові та кримінально-правові.