Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

26 LAWAND INTERNATIONAL LAW УДК 343.3/.7 Перепелиця Олександр Сергійович аспірант кафедри кримінально-правової політики Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого м. Харків, Україна ДО ПИТАННЯ ПРО СОЦІАЛЬНУ ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВИПРАВДОВУВАННЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ (СТ. 436² КК УКРАЇНИ) Анотація. Розглянуто соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікацію її учасників (ст. 436² КК України). Застосовано триаспектну модель оцінки підстав соціальної обумовленості криміналізації цього суспільно небезпечного діяння — юридико- кримінологічних, соціально-економічних і соціально-психологічних. Показано, що соціальна обумовленість досліджуваної кримінально-правової заборони є неоднорідною: щодо публічних форм діяння криміналізація вбачається виправданою, тоді як її поширення на непублічні форми містить ознаки надмірної криміналізації. Ключові слова: соціальна обумовленість, криміналізація, збройна агресія, глорифікація, інформаційна війна, пропаганда, надмірна криміналізація, кримінально-правова політика, кримінальні правопорушення проти миру. Тривала гібридна війна та збройна агресія Російської Федерації (далі - РФ) проти України неминуче стали рушіями докорінних змін не тільки в структурі суспільних відносин нашої країни, але й зумовили зміщення акцентів та пріоритетів у сфері їх регулювання й захисту. У ситуації, в якій опинилася Україна, надважливою та відповідальною вбачається оперативна та системна реакція держави на реальну та потенційну небезпеку для охоронюваних суспільних відносин з боку суспільно небезпечних посягань. Динаміка суспільних відносин в умовах воєнної реальності ставить на порядок денний держави питання модернізації кримінально-правової політики. В цих умовах істотного значення набуває осмислення кримінально-правових новел законодавця з боку наукової спільноти. На наш погляд, серед таких нововведень особливе місце посідає встановлення державою кримінальної відповідальності за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікацію її учасників (ст. 436² КК України). Попри відносну новизну цієї кримінально-правової норми, питання її соціальної обумовленості поки що залишається дискусійним. Криміналізація становить ключову ланку кримінально-правової політики, проте усталеної класифікації чинників, що визначають її доцільність, доктрина дотепер не виробила. Найбільш переконливим вважаємо перелік підстав, запропонований О. І. Коробєєвим, який звів усі безпосередні підстави заборони до трьох блоків — юридико-кримінологічного (наявність реальної та достатньої суспільної небезпечності діяння, що не може бути усунута інструментами інших галузей права), соціально-економічного (наявність у держави ресурсів і процесуальних можливостей для практичного застосування такої заборони з урахуванням співвідношення можливих витрат та ефективності кримінального переслідування) та соціально-психологічного (узгодженість заборони з рівнем суспільного засудження відповідної поведінки та характером мотивації, осіб, що її вчиняють таким чином, що саме кримінальна репресія вбачається дієвішим інструментом впливу, ніж альтернативні заходи) [1, с. 67–69]. Таку класифікацію підтримує П. Л. Фріс [2, с. 320–322]. У межах цього дослідження соціальна обумовленість відповідальності за окреме діяння розуміється як сукупна відповідність кримінально-правової заборони трьом зазначеним групам підстав. Відсутність однієї з наведених груп підстав може свідчити про недостатню соціальну обумовленість відповідної кримінально-правової норми. Серед юридико-кримінологічних підстав криміналізації визначальним критерієм є суспільна небезпечність діяння. Причому принципово важливим є розмежування між наявністю суспільної небезпечності та її достатністю як підстави криміналізації: не кожна суспільно небезпечна поведінка