Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

27 підлягає криміналізації, а лише та, ступінь небезпечності якої є достатнім для застосування саме кримінально-правових заходів впливу [2, с. 323]. Так, метою введення в закон про кримінальну відповідальність досліджуваного складу кримінального правопорушення законодавцем було визначено протидію системним, організованим і масовим інформаційним проявам. Водночас диспозиція нової норми сягає значно ширше, охоплюючи й непублічні форми поведінки з істотно меншою кримінологічною вагою. Р. О. Мовчан слушно висловлює сумнів в доцільності криміналізації непублічних дій, що не сягають рівня небезпечності, потрібного для визнання їх злочинними [3, с. 201–202]. Так, В. С. Батиргареєва вказує на спричинену непублічністю надзвичайно високу латентність такого правопорушення [4, с. 43–44]. В свою чергу, М. А. Рубащенко наголошує, що криміналізація непублічних висловлювань, позбавлених схиляльного характеру та ознак мови ненависті, не витримує трискладового тесту Європейського суду з прав людини і створює ризики непропорційного втручання у свободу вираження поглядів [5, с. 70–71]. Соціально-економічні підстави криміналізації передбачають оцінку та співвідношення позитивних та негативних ефектів відповідної заборони. Кримінально-правова норма втрачає свою ефективність, якщо ознаки діяння об‘єктивно складно або неможливо встановити та довести без невиправданого втручання в конституційні права особи та нехтування етичними засадами правозастосування. Статистика Офісу Генерального прокурора1 і Державної судової адміністрації 2 за 2022–2025 рр. разом із вибірковим аналізом майже 500 судових рішень дає таку картину: обліковано 4 542 провадження за ст. 436² КК України, до суду скеровано лише 2 097, засуджено 1 209 осіб; реальне позбавлення волі призначено всього 179 обвинуваченим, а 955 осіб звільнено від покарання. Отже, реальне ув‘язнення застосовувалося лише у 3,9 % облікованих проваджень. Такі показники можуть свідчити про значно обмежену ефективність чинної моделі кримінально-правового реагування на прояви глорифікації. З цього приводу А. М. Бабенко та М. В. Карчевський констатують, що криміналізація глорифікації не виправдала очікувань, спрацьовуючи здебільшого щодо найменш небезпечних проявів. На думку вчених, це свідчить про примітивізацію кримінально-правової протидії [6, с. 716]. Непублічність як визначальна ознака обстановки за ч. 1 ст. 436² КК України об'єктивно ускладнює як виявлення, так і доказування діяння, що безпосередньо впливає на практичну здійсненність реалізації цієї кримінально-правової заборони. З точки зору соціально-психологічних підстав криміналізації визначальним є встановлення суспільного сприйняття діяння як настільки негативного та шкідливого, щоб застосування заходів кримінально-правового впливу з боку держави вважалося морально виправданим з точки зору більшості населення. Водночас криміналізація має відповідати усталеним в суспільній свідомості уявленням про межі втручання держави в суспільні відносини, адже їх ігнорування призводить до зниження легітимації кримінального закону, що неухильно знижує його ефективність [2, с. 323]. Поряд з цим соціально-психологічна група підстав криміналізації містить такі важливі чинники як відносна поширеність і типовість діянь: безглуздо криміналізувати одиничні випадки, рівно як позбавлено сенсу забороняти кримінально-правовими засобами занадто поширену в суспільстві поведінку. Важливо відзначити, що шкідливий інформаційний вплив РФ не націлений виключно на одну вікову групу. Машина пропаганди створює різноманітні інформаційні продукти, адаптовані для всіх видів медіа: від телебачення, орієнтованого на старше покоління, до соціальних мереж, месенджерів та відеохостингів, через які ворожі наративи «резонують» з молоддю. Разом із цим судова статистика засвідчує, що з-поміж осіб, які вчиняють діяння, передбачені ст. 436² КК України, переважають представники старших вікових груп, що значною мірою зумовлено історико-культурними чинниками. Водночас домінантна частка діянь має яскраво виражене ідеологічне підґрунтя — ворожість до України як суверенної та незалежної країни, прагнення формування негативного уявлення про українську ідентичність [7, с. 210]. Така ідеологічно вмотивована поведінка, підсилена засобами пропаганди та пострадянською спадщиною, не попереджується кримінальною репресією й потребує радше системного застосування інструментів якісної зміни свідомості. Тому, навіть якби криміналізація непублічних форм досліджуваного діяння була кримінологічно виправданою та процесуально здійсненною, вона залишалася б неефективною з огляду на природу мотивації правопорушників. 1 Тут і далі за текстом статистичні дані взяті з щорічних звітів Офісу Генерального прокурора. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/statistika. 2 Тут і далі за текстом статистичні дані взяті з щорічних звітів Державної судової адміністрації. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/.