Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

50 RELIGIOUS STUDIES AND THEOLOGY DOI: https://doi.org/10.64828/conf-133-2026-1 УДК 37.013.78:27-46 Рябко Ігор Володимирович доцент, кандидат наук з державного управління Класичний приватний університет м. Запоріжжя, Україна. КЛІПОВЕ МИСЛЕННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЯК АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИКЛИК ТА ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА ХРИСТИЯНСЬКОЇ ОСВІТИ Анотація. У статті досліджено феномен кліпового мислення сучасної молоді в контексті викликів для християнської педагогіки та антропології. Автор аналізує трансформацію сприйняття інформації від лінійного (понятійного) до кліпового (образного) типу, що актуалізує класичний педагогічний принцип наочності. Розглянуто такі специфічні форми сприйняття, як «зепінг» та фрагментарність мислення, що загрожують глибині засвоєння знань та здатності сприймати глибокі релігійно-філософські концепції. Окреслено дидактичну дилему сучасного вчителя: ефективність використання кліпових ефектів для залучення уваги учнів проти ризику тотальної «кліпотизації» та деградації їхніх аналітичних здібностей. Обґрунтовано, що помірне та контрольоване використання мультимедійних технологій у поєднанні з християнським світоглядом та християнською антропологією є єдиною методологічною базою для збереження онтологічної цілісності особистості в освітньому процесі. Ключові слова: кліпове мислення, християнська освіта, наочність навчання, християнська антропологія, секулярна культура, зепінг, медіапростір, дидактична адаптація. Одним із важливих принципів навчання К. Д. Ушинський вважав «наочність». Цей принцип сприяє залученню до акту запам'ятовування максимальної кількості аналізаторів. Основними засобами наочного навчання є малюнки, моделі, предмети в натурі, а також наочні посібники, які відображають речі або явища. К. Д. Ушинський зазначає: «Ступінь використання цих засобів має бути зумовлений віком учнів, специфікою навчального предмета та конкретним матеріалом навчання»[4]. До того ж, чим менший вік учнів, тим частіше потрібно використовувати наочність у навчанні. Питання наочності навчання стало особливо актуальним у сучасному світі в епоху технічного прогресу, коли у відповідь на різке зростання кількості інформації людина перейшла з лінійної форми мислення, заснованої на системі доказів та понять, на кліповий спосіб мислення. Цей тип мислення вибудуваний на системі показу та розуміння картинок; системі, що реагує тільки на удар [2]. У такому разі людина не фокусує свою увагу на ідеях, закладених в інформації, а лише на окремих спалахах та образах, викликаних інформаційними імпульсами. Кліп-культура формує такі унікальні форми сприйняття, як «зепінг» (англ. zapping, channel zapping — практика перемикання каналів телевізора), коли шляхом беззупинного перемикання телевізійних каналів створюється новий образ, що складається з уривків інформації та уламків вражень. Цей образ не потребує залучення уяви, рефлексії, осмислення. У цей момент щомиті відбувається «перезавантаження», «оновлення» інформації, коли все спочатку побачене без часового розриву втрачає своє значення і застаріває[1]. Сучасному педагогу просто необхідно знати про особливості кліпового мислення та його вплив на сприйняття учня для того, щоб коригувати побудову навчальних занять відповідно до особливостей запиту мислення, сформованого в сучасному інформаційному світі. У зв'язку з цим ми постаємо перед гострою проблемою: • З одного боку, завдяки використанню кліпового ефекту в навчанні ми маємо можливість донести до учня певні знання з більшою ефективністю. • З іншого боку, залучаючи кліповий компонент у процес навчання, ми тим самим сприяємо посиленню та прискоренню процесу цілковитої «кліпотизації» людини, що може призвести до серйозних згубних і незворотних наслідків, які необхідно передбачити.