Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (June 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 84 p.

82 суспільства. Особливого значення при цьому набувають сакральні простори, у яких локальна історія виходить за межі окремого міста та стає складовою національної пам‘яті. Такий підхід співзвучний із поглядами Л. Скорик, яка розглядає архітектуру як носій культурної спадкоємності та інструмент виявлення глибинних смислів історичного середовища [4]. У цьому контексті Поштова площа в Києві постає місцем концентрації історичних, культурних і сакральних змістів, що формують її унікальний Genius loci та потребують відповідного архітектурного вираження. Теоретичне підґрунтя такого підходу пов‘язане з розвитком уявлень про архітектоніку як цілісну систему організації архітектурного простору. Ще у працях К. Беттіхера архітектурна форма розглядалася як впорядкована система взаємозв‘язків між конструктивними, художніми та символічними складовими [5]. У подальшому архітектонічний підхід набув розвитку в дослідженнях архітектурної форми та просторової організації середовища. Взаємозв‘язок між матеріальними носіями пам‘яті, культурними та духовними смислами місця, їх інтеграцією у Genius loci та подальшою архітектурною репрезентацією узагальнено на концептуальній схемі (рис. 1). Архітектоніка визначається як система просторових взаємозв‘язків, що забезпечує виявлення та репрезентацію історичних, культурних і сакральних смислів місця. Архітектоніка Genius loci виступає засобом інтеграції матеріальної спадщини, історичної пам‘яті та сучасного міського життя в цілісну просторову структуру. З позицій такого підходу Поштова площа становить особливий науковий інтерес. Тут поєднуються археологічні залишки середньовічного Києва, пам‘ять про події Хрещення України, історичні транспортні зв‘язки між Подолом і Верхнім містом та сучасні громадські функції міського простору. Сукупність цих чинників формує багатошаровий Genius loci Поштової площі та визначає необхідність його архітектурно-просторової актуалізації. Рис. 1. Концептуальна модель формування та архітектонічної репрезентації Genius loci історичного місця. [Джерело: Авторська схема] Аналіз історико-культурного контексту Поштової площі дозволяє виокремити кілька взаємопов‘язаних складових її Genius loci. Його основу формує історико-містобудівний шар, пов‘язаний із розвитком прибережної частини давнього Подолу, функціонуванням річкового порту та системою транспортних зв‘язків між Нижнім і Верхнім містом. Важливою складовою виступає археологічна спадщина, представлена залишками середньовічної забудови, вуличної мережі та припортової інфраструктури Києва XI–XVIII ст. Особливого значення набуває сакрально- меморіальний вимір місця, пов‘язаний з подією 988 року – Хрещення Русі-України та формуванням національної історичної пам‘яті. Сукупність цих чинників формує унікальний багатошаровий характер Поштової площі та визначає потребу в цілісній актуалізації її історичного змісту засобами архітектури. Порівняння існуючого стану Поштової площі та запропонованої концепції її просторового розвитку демонструє можливості архітектонічної репрезентації історичного змісту місця через взаємодію наземного громадського простору та підземного археологічного комплексу (рис. 2). Виявлені складові Genius loci Поштової площі стали основою формування концептуального проєкту археологічного музейного комплексу. Проєктне рішення базується на принципі