Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (June 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 122 p.

112 УДК 745/749(477):7.036:008(477) Чегусова Зоя Анатоліївна кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Інститут мистецтвознавства, фольклористики, етнології імені М. Т. Рильського НАН України м. Київ, Україна ХУДОЖНЬО-МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ ТВОРЦІВ ПРОФЕСІЙНОГО ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.: ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПЕЦИФІКИ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ Анотація: стаття є результатом дослідження професійного декоративного мистецтва України першої чверті ХХІ століття, яке розвивається в контексті загальноєвропейського художнього процесу, але водночас вирізняється глибоко національними рисами характеру у застосуванні таких правічних матеріалів як глина, скло, метал, дерево, тканина, волокно, нитка, що виникли ще на початку людської цивілізації. В означений період в Україні ця мистецька царина перетворилася в безмежне поле для поєднання архаїчної і сучасної образності, технологічних експериментів, випробування новітніх форм, гармонійного пошуку прийнятних в них засобів виразності графіки, живопису, скульптури, сприймаючись як самобутній національний феномен. Ключові слова: професійне декоративне мистецтво України, перша чверть ХХІ століття, художня кераміка, студійне скло, нетрадиційний авторський текстиль, загальноєвропейський художній процес, переосмислення традицій національної культури. У першій чверті ХХІ століття провідними тенденціями в професійному декоративному мистецтві вважаємо опанування світовим художнім досвідом і пошук художниками в цій царині власних мистецьких критеріїв у творчості, інспірованої асоціативно–ускладненим способом образно- пластичного мислення. Багатолике декоративне мистецтво України розвивається в руслі загальноєвропейського художнього процесу, але водночас на тлі шанобливого ставлення до історичних традицій національного образотворення. В означений історичний період професійне декоративне мистецтво України переживає складні трансформації, які можна порівняти хіба що з мистецькими новаціями авангарду початку XX ст., коли в усіх тодішніх новаціях і модерністських перетвореннях переплелись рушійні та консервативні тенденції, і ми є свідками аналогічних процесів останніми десятиліттями. Розмаїта мистецька панорама відкрилась в декоративному мистецтві України, зокрема в царині професійної неоавангардної арткераміки, студійного скла, нетрадиційного авторського текстилю, художнього металу, ювелірства тощо. Багатоманітність індивідуальних пошуків та знахідок разом з відкритим протистоянням різних течій на тлі здорового творчого змагання українських митців, на відміну від тоталітарних часів з пануючим методом соцреалізму, визнається нормою у професійному декоративному мистецтві. Особливістю мистецької ситуації в цей період є співіснування різноспрямованих стильових тенденцій: традиційного і новітнього, вжиткового і нефункціонального, що у рівній мірі знаходить місце у загальному спектрі художньої культури, міцно утверджуючись і у сфері пластичних мистецтв. [1] Відзначимо, що левова частка декоративного мистецтва, яке на початку ХХІ ст.. перетворилась у найважливішу складову творчого потенціалу візуального мистецтва України, належить ділянці «мистецтва вогню», що включає в себе такі види як професійна художня кераміка, скло, метал. У словосполучення «мистецтво вогню» закладено певну символіку. Адже твори з цих матеріалів безпосередньо пов’язані з випалом у печі на високій температурі (до 1400 градусів), і вони в реальності народжуються вогнем. Вельми яскравою в розмаїтості новаторських шукань у стилях класичного модернізму та постмодернізму видається арткераміка України першої чверті ХХІ століття. Розвиваючись переважно в напряму неоавангарду, вона отримує світове визнання, зокрема на міжнародних бієнале в таких знаних центрах кераміки як Фаенца (Італія), Вальорис, Сарретуміні (Франція), Авейру (Португалія), Загреб (Хорватія), Вроцлав (Польща), Канагава (Японія), Тайбей (Тайвань), Каїр (Єгипет), яскраво доводячи, що сучасна українська художня кераміка за спадковістю традицій і широтою спектра новітніх художньо-стильових пошуків та знахідок є винятковим явищем.