Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (June 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 122 p.

113 У напрямку формування нової естетики в студійному склі і певної модернізації його образно- пластичної мови віддаємо належне творчим досягненням львівської когорти митців, які вражають на початку ХХІ ст. експериментальним творчим мисленням, креативністю новітніх ідей, неординарними образними і кольоро-пластичними знахідками у сучасному річищі гутної склопластики. [2] До гучних мистецьких подій європейського рівня належать міжнародні симпозіуми гутного скла у Львові. Ці форуми художників-гутників організовуються Західним науково-мистецьким центром Національної академії мистецтв України, львівським Музеєм скла, кафедрою художнього скла Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ), що тривають раз на три роки. На міжнародні симпозіуми гутного скла у Львові, який вважається українською Меккою художнього скла для спільної роботи в гуті, збирається зазвичай немало творчого люду: близько 50 митців з багатьох країн різних континентів – Естонії, Ізраїлю, Китаю, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі, США, Туреччини, України, Фінляндії, Франції, Швеції, Японії. Приємно усвідомлювати прагнення знаних у світі митців-гутників, досвідчених викладачів та юних студентів художніх вишів (не тільки ЛНАМ), науковців академічних та музейних установ бути неодмінними учасниками львівського форуму скла – по-суті найдавнішого у Східній Європі, який на зламі ХХ-ХХІ ст. вважається на її території найбільш престижним. Усі міжнародні симпозіуми, що тривали за період 1989-2025 рр. одержували схвальний всесвітній розголос і незмінно створювали Львову реноме визначного східноєвропейського осередку новітнього експериментального гутництва, яке у першій чверті ХХІ ст. трансформується у високе мистецтво, що здатне з честю представляти нашу країну на найвищому мистецькому рівні. Серед видів сучасного професійного декоративного мистецтва лідерство зберігає і професійний художній текстиль – унікальна область художньої творчості з велетенським історичним минулим і надією на не менш багате майбутнє, що розвивається з усіма ознаками національної культури, проте у відповідності до тенденцій візуального мистецтва сучасної Європи. Ця галузь є сьогодні барометром найсучасніших тенденцій у візуальному мистецтві України. Нетрадиційний авторський художній текстиль вирізняється значним поглибленням новітніх тенденцій у ХХІ ст.: український «рух мистецтва тканини» в цей час продукує сміливі і неупереджені ідеї, чому сприяє організація в Україні постійних всеукраїнських виставок-конкурсів – трієнале, що проходять у Києві, бієнале – у Львові, Херсоні, Івано-Франківську. В них українські митці, треба визнати, орієнтуються на європейську практику подібних імпрез, на яких визначаються лідери та мода в окремому виді мистецтва на ті чи інші технології, техніки, матеріали. Адже у Європі важать якість і ступінь експерименту, певні технологічні знахідки, відкриття несподіваних якостей традиційних матеріалів. Однак там подібні виставки мають наднаціональний – інтернаціональний характер, а переосмислення народних традицій, як для українців, не є головним. [3] Водночас наші всеукраїнські трієнале та бієнале художнього текстилю на початку ХХІ ст. для їх учасників дещо ускладнюються завданнями, які диктують брати за основу переосмислення українських традицій, зокрема народного мистецтва. Закоріненість у глибини національної культури, яка засвідчує, що майстри зросли не деінде, а на грунті українського мистецтва, є архіважливим критерієм творчості сучасних художників разом зі ступенем усвідомлення ними своєї приналежності до українського культурного коду. Таким чином, майстри декоративного мистецтва доводять своїми творами, що їх мистецтво, яке всотує всі актуальні тенденції сучасності, водночас зберігає та переосмислює глибинні символи, що «тримають пам’ять предків», якими живиться їхня творчість на початку ХХІ століття. І, треба віддати належне, провідна в Україні в царині професійного декоративно-прикладного мистецтва львівська школа (Львівський державний інститут прикладного декоративного мистецтва – нині Львівська національна академія мистецтв) заклала ґрунтовні професійні підвалини для більшості митців цієї галузі, навчила глибокому осмисленню надбань вітчизняного і світового мистецтва, бережному ставленню до традицій народного мистецтва. Художній текстиль початку ХХІ століття, в якому чітко простежується орієнтація на культ гармонії і краси, естетична і етнічна спадкоємність з народним мистецтвом, вражаюче вміння сучасних майстрів всотувати і перевтілювати національні традиції у своїх новаційних творах з могутнім експериментальним духом, зайняв гідне місце серед інших видів образотворчості. Професійне декоративне мистецтво першої чверті ХХІ ст. в цілому позиціонує себе як потужна галузь у сфері культури з притаманними їй ознаками автентичної духовної генетики, як динамічна рівновага тисячолітніх традицій і сучасної образотворчості, як гармонія регіональних особливостей мистецьких шкіл Сходу-Заходу, Півночі-Півдня України. Ця мистецька царина стверджує себе на позиціях справжнього новочасного візуального мистецтва з вирішенням досить серйозних образно- пластичних завдань, чому за останні двадцять п’ять років стрімко розвивається в Україні і отримує визнання на міжнародних виставках-конкурсах і симпозіумах у світі. Ця царина мистецтва в усій її