Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (June 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 122 p.

95 УДК 616.8:616.98:578.834.1-036.8 Ліщенюк Анна Ігорівна Гамбарян Ілона Євгенівна лікарі-інтерни Одеський національний медичний університет Кафедра неврології та нейрохірургії Одеса, Україна НЕВРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОСТКОВІДНОГО СИНДРОМУ Анотація: узагальнено сучасні дані щодо неврологічних аспектів постковідного синдрому. Проаналізовано основні неврологічні, когнітивні та психоемоційні прояви, механізми їх розвитку та віддалені наслідки. Встановлено, що постковідний синдром супроводжується значним неврологічним навантаженням, яке можна подолати за допомогою комплексного терапевтично-реабілітаційного впливу. Ключові слова: постковідний синдром, неврологічні розлади, когнітивні порушення, нейропсихіатричні прояви, ураження нервової системи, реабілітація. Окрім гострих респіраторних уражень пандемія COVID–19 стала причиною широкого спектру довготривалих наслідків, що охоплюють різні органи та системи організму. Особливе місце серед них займають неврологічні порушення, які можуть зберігатися протягом тривалого часу після перенесеної інфекції та суттєво впливати на якість життя пацієнтів. Строкатість та різноманіття неврологічної симптоматики після перенесення COVID–19 зумовлює актуальність дослідження даної наукової проблематики. Постковідний синдром визначається як сукупність довготривалих патологічних станів, що виникають після перенесеної коронавірусної інфекції та зберігаються протягом 12 тижнів і більше. У Міжнародній класифікації хвороб цей стан представлений як пост-COVID-стан (U09.9). У сучасній науковій літературі також використовуються терміни «тривалий COVID–19» (Long COVID–19), «хронічний COVID–19» (Chronic COVID–19) та «післягострий COVID–19» (Post-acute COVID–19) [3, с. 44]. Аналіз сучасних досліджень свідчить про значну поширеність неврологічних порушень у структурі постковідного синдрому. Неврологічні розлади супроводжують різні стадії COVID–19, а ураження центральної та периферичної нервової системи спостерігаються майже у 40% хворих [1, с. 57]. Провідними патогенетичними механізмами вважаються цитокін-опосередковане системне запалення, гіпоксемія, порушення гемостазу та ендотеліальної функції, нейротропні властивості вірусу, накопичення внутрішньоклітинного феритину та поєднаний вплив зазначених факторів на нервову систему [1, с. 57]. Близько половини клінічних проявів COVID–19 мають неврологічний характер і включають головний біль, аносмію, порушення смаку, запаморочення, когнітивні та емоційні розлади, а також вогнищеву неврологічну симптоматику [1, с. 57]. Серед віддалених наслідків описані невропатії черепних нервів, гострі аутоімунні полінейропатії, цереброваскулярні ускладнення, включаючи транзиторні ішемічні атаки, інсульти та венозні тромбози, а також порушення пам’яті та настрою [1, с. 57]. Крім цього постковідний синдром може супроводжуватися тяжкими неврологічними ураженнями, зокрема енцефалопатією, енцефалітом, менінгітом, судомними нападами, синдромом Ґійєна-Барре, полінейропатією, парезами та атаксією [1, с. 58]. Клінічна структура психічних розладів у пацієнтів із постковідним синдромом представлена депресивним, тривожним, астено-невротичним та когнітивним синдромами, що опосередковано вказують на неврологічні порушення [2, с. 48]. У таких хворих виявляються підвищені показники депресії, тривоги, соматизації, обсесивно-компульсивних проявів, фобічної тривоги та міжособистісної сенситивності [2, с. 48]. Водночас за шкалами MoCA та MMSE встановлено наявність легких і помірних когнітивних порушень, а також зниження загальної когнітивної продуктивності за Адденбрукською когнітивною шкалою [2, с. 48]. Серед осіб, які перенесли COVID–19, переважали невмотивована тривога, внутрішня напруга, астенічна симптоматика, психічна стомлюваність, дратівливість, нав’язливі тривожні думки та порушення сну [3, с. 45]. Клінічна структура емоційних розладів була представлена переважно тривожним, депресивним, астено-іпохондричним та дисфоричним варіантами психопатологічної симптоматики [3, с. 45]. У результаті комплексного психодіагностичного обстеження було виявлено