Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern and Research Education‖ (June 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 165 p.

6 ECONOMIC THEORY, MACRO- AND REGIONAL ECONOMY УДК 330.143.2:338.43:664(477)]:339.92(4ЄС)]:636 Грабек Ярослав Августович доктор філософії Уманський національний університет м. Умань, Україна МІСЦЕ ТВАРИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ В СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛАНЦЮГА ВАРТОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Анотація. У тезах вказується на безальтернативну роль тваринницьких галузей для реалізації стратегії формування та розвитку ланцюга вартості в аграрному секторі економіки України. Стверджується, що це обумовлено унікальною властивістю тваринницьких галузей забезпечувати перетворення зерна, як первинної сировини з найнижчою часткою доданої вартості, у тваринницьку продукцію, як вторинну сировину з вищою часткою доданої вартості. Вказується, що причиною спаду виробництва тваринницької продукції, насамперед скотарської, є конфлікт інтересів – бажання суспільства споживати тваринницьку продукцію і небажання аграріїв її виробляти. Для вирішення даного конфлікту пропонується комплекс заходів. Ключові слова: аграрний сектор, ланцюг вартості, зерно, тваринницька продукція, конфлікт інтересів, розвиток молочного скотарства. Ключовою умовою реалізації стратегії формування та розвитку ланцюга вартості в аграрному секторі економіки України, є відновлення та інтенсивний розвиток усіх тваринницьких галузей. Насамперед, скотарства – молочного і м‘ясного. Це безальтернативна умова найефективнішого використання сільськогосподарської сировини, як джерела формування доданої вартості, максимально можливий розмір якої втілюється лише у товарах споживчого призначення - продовольчих напівфабрикатах та готовій їжі. Тваринництво забезпечує конверсію кормового зерна – перетворення його із первинної сировини (зерно) у вторинну (м‘ясо тварин, сире молоко, пташині яйця, риба), що втілює у собі суму доданих вартостей: додана вартість, створена на стадії виробництва зерна + додана вартість, створена на стадії виробництва тваринницької продукції. Надходження тваринницької сировини на підприємства харчової промисловості, доповнює та максимізує додану вартість в момент реалізації кінцевої продукції: додана вартість, створена на стадії виробництва зерна + додана вартість, створена на стадії виробництва тваринницької продукції + додана вартість, створена на стадії виробництва промислової продовольчої продукції + додана вартість створена на стадії реалізації готової продукції домогосподарствам. Просте порівняння закупівельної ціни сировини першої (наприклад, зерно) і другої (наприклад, сире молоко) стадії, показує переваги розвитку аграрного сектору економіки в напрямку формування внутрішнього (закритого) технологічного ланцюга, тобто ланцюга вартості: 1) зерно кукурудзи – 10,15 грн. за 1 кг [1]; 2) сире молоко (ґатунок екстра) – 19,6 грн. за 1 кг [2]; 3) для виробництва 1 кг сирого молока треба затратити, в середньому, 240 грам зерна кукурудзи. Отже, конверсія зерна кукурудзи в сире молоко описується співвідношенням 1 : 4,2. Таким чином ми отримуємо альтернативу: продати 1 кг зерна кукурудзи трейдерській компанії за ціною 10,15 грн. для його вивезення за кордон, чи витратити для виробництва сирого молока за ціною 82,32 грн. (за 4,2 кг). Попри очевидну перевагу, критична більшість сільськогосподарських товаровиробників вибирають перший варіант. По перше, це пов‘язано із особливостями молочного скотарства, яке потребує значно вищих витрат живої і уречевленої (капітал) праці на виробництво одиниці продукції, технологічно є значно складнішим за вирощування зерна, потребує спеціальних знань і навичок, є ризикованим тощо [3]. По друге, закордонний ринок формує стабільно високий попит на українську зернову продукцію, що