Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (July 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 116 p.

6 консультації з громадськістю, інформаційні кампанії та інші форми діалогу. Їхнє завдання полягає у забезпеченні відкритого обміну інформацією між органами влади та суспільством, узгодженні інтересів, запобіганні конфліктам і підвищенні довіри до управлінських рішень. Ефективна взаємодія у цій сфері передбачає перехід від одностороннього інформування до активного діалогу, партнерства та залучення громадян до управлінських процесів [2, с. 43]. Третю групу становлять цифрові інструменти громадської участі, серед яких особливе місце посідають електронні петиції, електронні консультації, цифрові платформи для обговорення рішень, онлайн-звернення, електронні сервіси публічної інформації та інструменти електронної демократії. Їхня перевага полягає у швидкості комунікації, доступності для широкого кола громадян і можливості оперативного реагування на суспільні запити. Електронні петиції доцільно розглядати як одну з форм партисипативної участі громадян в управлінні державою, що сприяє посиленню громадського впливу на процеси публічного управління [3, с. 20]. Четвертою групою є інструменти громадського контролю та моніторингу. Вони передбачають оцінювання діяльності органів публічної влади, моніторинг якості публічних послуг, аналіз виконання програм і стратегій, громадську експертизу, участь громадськості у контролі за використанням бюджетних коштів, а також реагування на факти неефективного або непрозорого управління. Саме контрольна функція громадянського суспільства є однією з ключових передумов формування відповідальності держави перед громадянами. Водночас взаємна відповідальність не може зводитися лише до контролю громадськості за владою. Вона передбачає також відповідальність самого громадянського суспільства за якість участі у публічному управлінні. Це означає, що громадські організації та активні громадяни мають діяти на засадах доброчесності, професійності, обґрунтованості пропозицій, поваги до публічного інтересу та готовності до конструктивного діалогу. П’ятою важливою групою є інституційні інструменти розвитку громадянського суспільства. Вони пов’язані зі створенням умов для стабільної діяльності громадських організацій, розвитку партнерства між владою і громадськістю, формування громадянської культури, підвищення рівня довіри та підтримки участі громадян у публічному житті. Громадянське суспільство виступає важливим чинником формування ефективної системи публічного управління, оскільки сприяє забезпеченню балансу між державою та суспільством, здійсненню контролю за діяльністю державних інституцій, розвитку соціального партнерства та розширенню громадської участі [4, с. 118]. Разом із тим, практичне застосування зазначених інструментів супроводжується низкою проблем. Серед них можна виокремити формальний характер окремих консультацій з громадськістю, недостатнє врахування пропозицій громадських організацій, нерівний доступ різних соціальних груп до механізмів участі, низький рівень довіри до органів публічної влади, слабку інституційну спроможність окремих громадських об’єднань, а також недостатній рівень комунікації між владою та суспільством. У зв’язку з цим формування взаємної відповідальності держави та громадянського суспільства потребує не лише наявності відповідних інструментів, а й зміни самої управлінської культури. Органи публічної влади мають сприймати громадськість не як формального учасника консультацій, а як партнера у виробленні та реалізації публічної політики. Водночас громадянське суспільство має бути не лише критиком влади, а й відповідальним учасником публічно-управлінського процесу. Отже, публічно-управлінські інструменти формування взаємної відповідальності держави та громадянського суспільства охоплюють механізми громадської участі, комунікативні практики, цифрові платформи, інструменти громадського контролю та інституційні форми партнерства. Їх ефективне застосування сприяє підвищенню прозорості та підзвітності органів публічної влади, зміцненню довіри між державою і суспільством, підвищенню якості управлінських рішень та розвитку демократичного врядування. Подальше вдосконалення цих інструментів має бути спрямоване на забезпечення реальної, а не декларативної участі громадянського суспільства у процесах публічного управління. Подальших наукових досліджень потребує також питання оцінювання ефективності публічно-управлінських інструментів взаємної відповідальності держави та громадянського суспільства, зокрема щодо їх реального впливу на якість управлінських рішень, рівень громадської участі та підзвітність органів публічної влади. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Заїка О. В., Товстик З. О. Роль громадських організацій у прийнятті публічно-управлінських рішень. Держава та регіони. Серія: Публічне управління і адміністрування. 2024. № 1. С. 180–