Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (July 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 116 p.

91 УДК 159.923.2:615.851:616.89-008.441.44 Абрамов Володимир Володимирович кандидат психологічних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна Марініна Віталія Михайлівна кандидат психологічних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка м. Київ, Україна ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУ МАЙНДФУЛНЕС ЕДРІАНА ВЕЛЛСА ТА КЛАСИЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ДЖ. КАБАТ-ЗІННА У ТРЕТІЙ ХВИЛІ КОГНІТИВНО- ПОВЕДІНКОВОЇ ТЕРАПІЇ Термін «третя хвиля КПТ», запропонований С. Хейсом у 2004 році, об’єднує ряд підходів, що працюють з контекстом психологічних явищ, не ставлячи собі за мету зміну їх змісту [1]. Спільним для них є акцент на аналізі та роботі над самим процесом переживання особи на противагу фокусуванню на змісті її думок. У цих концепціях інтерпретації дійсності та автоматизми мозку об’єктивуються й розглядаються виключно як «події внутрішнього світу». Відповідно, бажаною умовою досягнення психологічного благополуччя вважається здатність особи зайняти позицію відстороненого спостерігача за цими подіями та діяти у згоді з власними цінностями [2]. Центральне місце у цих підходах посідає концепт майндфулнес (mindfulness), який, проте, має суттєві теоретичні та практичні нюанси залежно від конкретного напряму терапії. Класичне розуміння майндфулнесу в західній психотерапевтичній практиці базується на роботах Дж. Кабат-Зінна, який здійснив наукову адаптацію медитативних технік східної філософії [3]. Українською мовою цей концепт найчастіше перекладають як «усвідомлюваність, рідше як «уважність». Його сутність полягає у тренуванні уваги задля безоціночного споглядання за дійсністю, що розгортається безпосередньо в моменті «тут-і-тепер», а також у відстороненому спостереженні та прийнятті будь-яких власних думок та емоцій. Цей підхід ліг в основу таких поширених методів третьої хвилі, як Когнітивна терапія, заснована на майндфулнес (MBCT) Дж. Тісдейла, Діалектико-поведінкова терапія (DBT) М. Лінехан та Терапія прийняття і відповідальності (ACT) С. Хейса [4]. У цих підходах шлях до психологічного благополуччя пролягає через глибокий контакт із теперішнім моментом, повне прийняття важких емоційних станів і відмову від когнітивної чи емоційної боротьби з ними за допомогою регулярної медитативної практики. Біль чи дискомфорт трансформуються у страждання саме тоді, коли людина починає румінувати або намагається уникати внутрішнього досвіду, тому класичний майндфулнес навчає тотальному перебуванню з цим досвідом без оцінювання. У Метакогнітивній терапії (МСТ) Едріана Веллса пропонується кардинально інша структура когнітивних утворень та погляд на роль мислення в структурі благополуччя. На відміну від класичної моделі А. Бека, де виділяються чіткі рівні (автоматичні думки, правила життя, глибинні переконання) [5], Е. Веллс стверджує, що всі ці структури знаходяться на одному рівні й однаково впливають на процес переживання [6]. Ключовим чинником стають метакогніції — переконання про сам процес мислення та цінність окремих когніцій. Метакогніції виступають «диригентом», який моніторить, контролює та оцінює мислення. Неадаптивні метакогніції (як позитивні, так і негативні) призводять до формування «когнітивного синдрому уваги» — фіксації на загрозах, тривалих румінацій, тривоги та дисфункціонального копінгу, що намагається придушити чи змінити думки. Для подолання цього дезадаптивного стану Е. Веллс розробив концепт «відстороненого майндфулнесу» (detached mindfulness). Метою відстороненого майндфулнесу є трансформація процесу взаємодії з когніціями через розвиток метаусвідомлення думок та чітке відділення сутнісного «Я» від будь-яких ментальних феноменів. Думки сприймаються не як загрози чи об'єктивні істини, а як звичайна внутрішня когнітивна «погода», яка не потребує негайної реакції чи аналізу. Відмінності між класичним майндфулнесом за Дж. Кабат-Зінном, та відстороненим майндфулнесом за Е. Веллсом є принциповими і стосуються як теоретичного підґрунтя, так і технічного виконання.