Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (July 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 67 p.

4 LAWAND INTERNATIONAL LAW УДК 341.322.5:341.645 Ковальчук Андрій Трохимович начальник Військової академії м. Одеса, Україна ORCID: 0009-0000-0907-6712 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЗА АТАКИ НА ОБ’ЄКТИ КРИТИЧНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ Анотація. У роботі досліджуються теоретико-правові та практичні аспекти міжнародно- правової відповідальності Російської Федерації за систематичні атаки на об’єкти критичної енергетичної інфраструктури України в умовах збройного конфлікту. Проаналізовано міжнародно- правові підстави кваліфікації ударів по енергетичних об’єктах як порушення міжнародного гуманітарного права з огляду на принципи розрізнення, пропорційності та заборони завдання надмірної шкоди цивільному населенню. Особливу увагу приділено практиці міжнародних судових установ, зокрема Міжнародного Суду ООН, Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії та Європейського суду з прав людини, щодо кваліфікації атак на цивільні об’єкти та атрибуції протиправної поведінки державі. Розглянуто механізми компенсації збитків, завданих внаслідок руйнування енергетичної інфраструктури, включно з діяльністю Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Аргументовано, що систематичний характер ударів, їхня передбачуваність та масштаб наслідків для цивільного населення створюють підстави для притягнення держави-агресора до відповідальності відповідно до загальних норм права міжнародної відповідальності держав та міжнародного гуманітарного права, а також для індивідуальної кримінальної відповідальності осіб, причетних до планування та здійснення зазначених атак. Ключові слова: міжнародна відповідальність, критична енергетична інфраструктура, воєнні злочини, міжнародне гуманітарне право, принцип пропорційності, атрибуція поведінки, Реєстр збитків, Женевські конвенції, збройний конфлікт, захист цивільних об’єктів. З початку широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України одним із системних елементів ведення бойових дій стало здійснення масованих ракетних та безпілотних ударів по об’єктах електроенергетичної інфраструктури, і, на відміну від окремих випадків пошкодження цивільних об’єктів під час активних бойових дій, починаючи з жовтня 2022 року спостерігається цілеспрямована кампанія ураження елементів енергетичної системи України, включаючи теплові та гідроелектростанції, підстанції, високовольтні лінії електропередачі, трансформаторні вузли та диспетчерські центри. Саме системність, повторюваність та масштабність таких ударів надають підстави розглядати їх не як окремі інциденти, а як єдину модель поведінки держави, що підлягає оцінці крізь призму міжнародно-правової відповідальності. У цьому контексті ключове значення має встановлення трьох взаємопов’язаних елементів: наявності міжнародного зобов’язання, його порушення та можливості атрибуції відповідної поведінки державі. Міжнародний Суд ООН у своїй практиці неодноразово підтверджував, що порушення норм міжнародного гуманітарного права може тягнути за собою відповідальність держави, якщо такі порушення здійснюються органами держави або особами, поведінка яких відповідно до міжнародного права може бути атрибутована державі. У справі «Демократична Республіка Конго проти Уганди» Суд визнав, що держава несе відповідальність за дії своїх збройних сил у випадку порушення норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Суд встановив, що Уганда як держава відповідала за дії своїх військових сил, включаючи порушення, пов’язані з веденням бойових дій на території іншої держави [1, paras. 220–221]. Цей підхід має пряме значення для оцінки дій Російської Федерації. У випадку ударів по українській енергетичній інфраструктурі йдеться не про поведінку окремих недержавних суб’єктів, а про застосування військової сили регулярними підрозділами держави. Тому питання відповідальності РФ має розглядатися через загальні правила атрибуції поведінки державі, закріплені у Проєкті статей Комісії міжнародного права про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння [2; 3].