Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (July 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 160 p.

13 УДК 338.48 Марченко Оксана Анатоліївна доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки, готельно-ресторанного та туристичного бізнесу Сальнікова Марина Вікторівна здобувачка ІІІ рівня вищої освіти (PhD) спеціальності 051 Економіка, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького м. Запоріжжя, Україна АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ІННОВАЦІЙНІ АРХІТЕКТУРИ ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ В ЧАСИ ВІДНОВЛЕННЯ Анотація: У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні засади трансформації індустрії подієвого туризму в умовах перманентної турбулентності зовнішнього середовища. Доведено неефективність класичних лінійних моделей менеджменту під час кризового відновлення дестинацій та обґрунтовано необхідність переходу до парадигми адаптивного управління. Визначено ключові компоненти адаптивного підходу: динамічний моніторинг ризиків у реальному часі, предиктивне сценарування процесів на основі системи тригерів та гнучка оптимізація структури витрат. Сформовано концептуальну трирівневу інноваційну архітектуру організації подій, що охоплює просторовий, організаційний та технологічний рівні. Ідентифіковано ключові барʼєри на шляху імплементації розроблених моделей, серед яких брак інвестицій, цифровий розрив та інертність нормативно-правового регулювання, а також окреслено стратегічні напрями їх подолання через механізми державно-приватного партнерства. Ключові слова: подієвий туризм, MICE-індустрія, адаптивне управління, інноваційна архітектура, Phygital-простір, кризове відновлення, екосистемний кластер, Data-driven менеджмент. Сучасний етап розвитку світового та національного туризму характеризується безпрецедентним рівнем перманентної нестабільності. Глобальні пандемі, геополітичні конфлікти, економічні рецесії та безпекові виклики кардинально змінили ландшафт індустрії гостинності, деструктивно вплинувши на сектор подієвого туризму. Традиційні лінійні моделі менеджменту виявилися неефективними в умовах високої турбулентності середовища, що актуалізує пошук принципово нових підходів до виживання та регенерації галузі. У часи кризового відновлення ключовим фактором конкурентоспроможності дестинацій стає здатність до швидкої трансформації. Виникає обʼєктивна потреба в переході від жорсткого стратегічного планування до концепції адаптивного управління, яка дозволяє гнучко реагувати на раптові зміни ринкової конʼюнктури та безпекових умов. Паралельно з цим, традиційна організаційна структура подій потребує заміни на інноваційні архітектури, що інтегрують цифрові екосистеми, гібридні формати взаємодії та шерингові моделі використання ресурсів. Переформатування індустрії подієвого туризму (MICE-сектору) в умовах кризового відновлення вимагає кардинального переосмислення класичних методологій менеджменту. Традиційні лінійні моделі, орієнтовані на довгострокове планування та стабільні ринкові індикатори, продемонстрували повну неспроможність у періоди перманентної турбулентності. Забезпечення життєздатності та подальшої регенерації дестинацій за таких умов стає можливим лише за умови синергетичного поєднання концепту адаптивного управління та розробки принципово нових інноваційних архітектур організації подій. Впровадження адаптивного управління в практику подієвого туризму базується на фундаментальних положеннях теорії систем, синергетики та методології Agile-менеджменту [1]. На відміну від реактивного кризового менеджменту, який спрямований на ліквідацію наслідків уже наявних деструктивних чинників, адаптивне управління є проактивним та превентивним процесом. Його сутність полягає у формуванні динамічної гнучкості системи, здатної самостійно реорганізовуватися у відповідь на сигнали зовнішнього середовища без втрати своєї функціональної цілісності. Першим базовим елементом адаптивної моделі є система безперервного та багаторівневого моніторингу ризиків (безпекових, економічних, санітарно-епідеміологічних, логістичних). Замість статичної оцінки ризиків на етапі ініціації проєкту, адаптивний підхід передбачає використання