Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (July 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 160 p.

14 динамічних індикаторів у режимі реального часу. Це дозволяє менеджменту ідентифікувати слабкі сигнали кризових явищ ще до моменту їхнього повного розгортання. Другим компонентом виступає предиктивне сценарування процесів. Організація подієвого туризму в часи відновлення не може спиратися на єдиний затверджений план. Ефективна архітектура управління передбачає паралельну розробку та утримання в стані готовності щонайменше трьох альтернативних сценаріїв реалізації івенту: базового (повноформатний офлайн із дотриманням актуальних протоколів), резервного (гібридний або повністю цифровий формат) та екстреного (релокація події в безпечнішу дестинацію або її оперативне перенесення). Ключову роль відіграють чітко визначені тригери – конкретні кількісні або якісні показники (наприклад, зміна рівня безпекових загроз, введення транспортних обмежень тощо), досягнення яких автоматично запускає перехід від одного сценарію до іншого без тривалих процедур узгодження. Третім аспектом адаптивності є радикальна оптимізація структури витрат та гнучкість оперування ресурсами. У часи кризового відновлення критично важливо мінімізувати частку фіксованих витрат і перевести їх у категорію змінних. Це досягається через глибокий аутсорсинг операційних функцій, використання шерингових моделей володіння інфраструктурою, залучення тимчасових міжгалузевих колаборацій та укладання диверсифікованих короткострокових контрактів із постачальниками послуг, які містять гнучкі умови форс-мажору та скасування. Новітні архітектури організації подієвого туризму передбачають паралельно з трансформацією управлінських підходів структурну перебудову самої форми існування туристичного продукту. Сучасна інноваційна архітектура подієвого туризму розгортається на трьох взаємоповʼязаних рівнях: просторовому, організаційному та технологічному. Просторова архітектура івент-індустрії сьогодні еволюціонує у площину Phygital-простору та цифрового середовища. Традиційний поділ на класичні «живі» заходи та онлайн-вебінари є застарілим. Сучасні гібридні архітектури конструюються таким чином, щоб забезпечити безбарʼєрну взаємодію між аудиторією, що присутня на локації фізично, та віддаленими учасниками. Використання технологій розширеної реальності (XR), віртуальних кімнат для нетворкінгу та голографічних трансляцій дозволяє створювати єдине емоційне та інформаційне поле, максимізуючи залученість та утримуючи високу додану вартість квитків незалежно від фізичного розташування відвідувача. Організаційна архітектура зазнає трансформації від жорстких моноцентричних ланцюгів постачання до децентралізованих екосистемних кластерів. В умовах кризи окремий організатор події є занадто вразливим. Інноваційне рішення полягає у формуванні мережевих колаборацій, які обʼєднують МІСЕ-операторів, ІТ-компанії, готельний сектор, креативні індустрії, наукові інституції та локальні громади дестинації. Така горизонтальна інтеграція дозволяє диверсифікувати фінансові та безпекові ризики, спільно використовувати маркетингові канали та акумулювати крос-галузеві інноваці. Державно-приватне партнерство у межах таких кластерів стає головним драйвером регенерації регіонального туризму. Технологічна архітектура базується на переході до парадигми Data-driven – управління на основі даних. Інтеграція систем штучного інтелекту та аналітики великих даних в архітектуру події дозволяє автоматизувати та персоналізувати клієнтський шлях. Прогнозні моделі аналізують поведінкові патерни потенційних туристів, оптимізують логістичні потоки для уникнення скупчень людей, динамічно регулюють ціноутворення та автоматизують маркетингові комунікації [2]. Це суттєво знижує навантаження на персонал і підвищує загальну рентабельність проєктів у нестабільних економічних умовах. Етапи реалізації моделі та барʼєри імплементації передбачають практичне розгортання інноваційних архітектур адаптивного управління в процесі посткризової регенерації , що є системним процесом, який доцільно розподілити на три послідовні хронологічні фази:  Фаза реактивної адаптації та стабілізації. На цьому етапі першочерговим завданням є аудит поточних уразливостей, забезпечення безумовного дотримання базових безпекових і санітарних вимог, стабілізація критичних операційних процесів та відновлення довіри з боку клієнтів.  Фаза трансформаційної архітектури та реінжинірингу. Цей період присвячений глибокому переформатуванню бізнес-моделей: оцифруванню ключових активів, розгортанню Phygital-платформ, формуванню мережевих кластерів та впровадженню інструментів гнучкого Agile-менеджменту в організаційну структуру підприємств.  Фаза сталого розвитку та регенерації передбачає масштабування успішно протестованих гнучких моделей, вихід дестинації на нові цільові ринки, капіталізацію технологічних інновацій та