Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford 2026: Science and Education Today‖ (July 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 160 p.

27 установами 6 та медіа 7 . Така методика комунікації Трампа та багатьох інших політичних суб'єктів, власне, і є одним з аспектів, що утворює вищезгадану "токсичну атмосферу". Цитуючи статтю Меґан Браун "Як Трамп впливає на шкідливі висловлювання в Twitter" зазначено, що "Обурливі висловлювання в інтернеті, як правило, виникають у відповідь на політичні події на місцях. Після того, як політичний суб'єкт атакує своїх опонентів на мітингу чи іншому заході, його прихильники в інтернеті в деяких випадках сприймають це як сигнал до атаки на тих самих опонентів. Для ініціатора атаки це є корисним інструментом посилення впливу. Для опонента, це стає жахом у формі онлайн- цькування." В якості іншого прикладу розглянемо ще один кейс, а саме цифрову активність народної депутатки України Мар'яни Безуглої. Даний кейс є особливо цікавим, оскільки проаналізувавши найбільш контроверсійні публікації Безуглої в Телеграмі можна дійти висновку, що причиною їх, власне, контроверсійності, є те, що вони провокують розбрат серед суспільства саме на ниві базових морально-етичних цінностей, а не на більш звичній темі політичних розбіжностей. Яскравим прикладом цього є скандальний пост, опублікований Безуглою 18 червня 2025 року у якому вона іронізувала над смертю 31 - річного Дмитра Ісаєнка - студента магістратури університету Драгоманова, який загинув під час масованого ракетного обстрілу Києва 17 червня. Публікацію супроводжувала фраза «Косив від армії, але ―карма‖ »8, а також апелювання до проблеми військових "права яких особливо нікого не цікавлять". Наведена публікація не тільки спровокувала хвилю осуду від суспільства щодо недопустимості подібних висловлювань, але також і велику хвилю конфліктів серед користувачів, оскільки згадане апелювання щодо прав військових знайшло відгук серед значної кількості громадян. Даний випадок є прикладом того, як емоційно вивантажені, некоректні вислови політиків можуть викликати хвилю осуду та шкодять довірі до політичної культури. Більше того, подібні висловлювання мають негативний вплив на суспільну думку, адже переступання за моральні межі встановлює нову "норму", що має різко негативний вплив на сферу політичної комунікації. Третій приклад стосується скандального випадку, коли 19 грудня 2024 року під час прес конференції у Брюсселі Володимир Зеленський різко відреагував на заяву Володимира Путіна про «технологічну дуель» над Києвом, а в також нецензурно висловившись про самого Путіна: «Люди гинуть, а йому "цікаво"… д******б» 9 . Цікавість даного випадку полягає у його демонстрації ще одного явища, яке притаманне сучасній цифровій політичній культурі, а саме «ефект натовпу», коли аудиторія підштовхує політика до дедалі різкіших заяв. Багато українців звичайно ж, підтримали Зеленського, але з об'єктивної точки зору, подібні висловлювання у виконанні президента держави є проблемними. Власне, проблематика саме цього випадку полягає не лише в тому, що подібні висловлювання легалізовують образливу лексику у політичному дискурсі загалом, створюючи підґрунтя для більш токсичного середовища, а й в тому, що вони мають прямий вплив на підрив і без того дуже чутливої та складної програми переговорів з агресором щодо зупинення війни. Знову ж таки, цинічність як цифрового політичного середовища, так і геополітичної "гри" загалом диктує потребу контролювати емоції та бути поміркованим у висловлюваннях навіть у таких відверто "чорно-білих" подіях як війна України та росії. Згаданий вище «ефект натовпу» проявляє себе у масовому розповсюдженні репліки та її сприйняття аудиторією які демонструють, що така емоційна та ненормативна реакція дозволяє зміцнити довіру певної частини аудиторії за рахунок відчуття щирості та «людяності» лідера. Утім, як відзначають критики, коли перша особа держави демонструє тотальну неконтрольованість емоцій - це ніяким чином не допомагає покращити ситуацію. Окремої уваги заслуговує кейс співзасновника Monobank Олега Гороховського який продемонстрував, що проблема етичних рамок цифрової комунікації стосується не лише політичних діячів, але й керівників великих компаній, чия публічна діяльність нерозривно пов'язана з репутацією очолюваних ними організацій. У березні 2026 року Гороховський опублікував у соціальних мережах фотографію клієнтки банку, яка проходила відеоверифікацію, супроводивши її саркастичним коментарем про «немиту голову» 10 та натяком на те, що на задньому плані зображений російський прапор. Невдовзі з'ясувалося, що на фотографії був прапор Словенії, а сама клієнтка публічно пояснила обставини ситуації. Публікація викликала значний суспільний резонанс, після чого Гороховський визнав свою помилку та перепросив. Безумовно, можна апелювати до того, що на фото таки був російський прапор, а пояснення про Словенію це класичний приклад ―damage control―, утім, 6 https://x.com/realDonaldTrump/status/1923432648103333919 7 https://x.com/realDonaldTrump/status/1937689416501187006 8 https://bukvy.org/bezugla-pro-zagybel-cholovika-vnaslidok-ataky-rf-kosyv-vid-armiyi-ale-karma/ 9 https://x.com/ZelenskyyUa/status/1869795228955386102 1 0 https://24tv.ua/monobank-gorohovskiy-potroliv-kliyentku-trikolorom-shho-vidomo_n3024689