Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

100 Національне почуття не можна плутати з вузьким, обмеженим націоналізмом, який протиставляє своє «національне», «рідне» – чужоземному. Відокремлення якоїсь нації в розумінні її відчуженості в собі самій не тільки неможливе при сучасному прогресі культури, а навіть шкідливе для неї самої. Бо все, що є цінного в історії людства, криється в особистих силах та обдарованнях, зумовлене національним характером, національним середовищем і приводить до результатів загальнолюдського значення. Бо любов до своєї нації не перечить людській солідарності, тобто вона не повинна бути спрямована проти інших націй, а мусить існувати поруч з повагою до них. Треба не сіяти національну ворожнечу між народами, що під проводом Великої Німеччини будують Нову Європу, а, люблячи свій нарід, бачачи його інтереси і його гідність у тих вищих благах, які не розділяють, а поєднують ці народи. Одночасно треба найрішучіше боротися з інтернаціоналізмом, цим потворним породженням жидо- большевизму, боротися з найменшими проявами інтернаціоналістичних настроїв у будь- кого з нас. Інтернаціоналізм в усіх його проява спустошує національні почуття і перешкоджає нормальній, дружній співпраці всіх верств суспільства [32]. Отже, ми бачимо, як фашистська нацистська пропаганда перебирала на себе роль о’єднувача сил всього світу проти євреїв, більшовиків, «юдо-большевизму». Фашисти, звинуваючи у всіх злочинах євреїв, в цей час самі знищували мільйони людей, стирали країни, міста, руйнуючи все на своєму шляху, йшли до всесвітнього панування.