Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

142 інтриги, якою англійський нарід, який нічого не передчуває, помалу, але певно; обплутано для того, щоб втягнути його в війну проти німецького народу, війну, в ячкій Англія може все втратити, а жидівство все виграти, і яка тим часом стала кривавою дійсністю [3]. Жидівство за лаштунками. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 101 (116), 5 травня). Мало хто знає, що більшість англійських лордів, як і членів англійського парламенту, належить до «Англо-Палестинського клубу», заснованого в 1926 році під назвою «Парламентарного палестинського комітету» для прищеплення широким масам жидівських ідей. В цьому об’єднанні ми знаходимо, поруч з головою сіоністичного світового руху Хаїмом Вайцманом, голову «Жидівського комітету депутатів» («Джуїш борд ев депютіз») професор Зеліга Бродецького, представників родини Ротшильдів, полковника Веджвула та колишнього британського міністра військових справ Гор-Беліша, батько якого був іще членом «Ховеве Сіон» Це обернене лицем до Палестини і призначене для створення жидівської держави товариство, до якого можуть належати тільки люди з так званих «визначних», політично впливових кіл, має свої розгалуження в усіх країнах. У Франції цей комітет організувався на засадах «Джуїш Ейджен си» під проводом Леона Блюма, який, крім того, був видатним членом організації «Франція-Палестина» (французький комітет друзів сіонізму), до якої належали Барту, Бріан, Камбон, Ерріо, Пенлеве й Пуанкаре на чолі з одеситом Борисом Пренгелем. Усе світове жидівство завжди дивилося і на Блюма і на Гор-Беліша, як на своїх і ніколи не вважало першого «французом», а другого «англійцем». Досить згадати статтю жида Джозефа Трімбле, вміщену 3 червня 1938 року в «Емеріка Гібру», де говориться, що Леон Блюм, Літвінов і Гор-Беліша, як «три сини Ізраїля» як три представники своєї раси, як три жиди, утворять союз, що «зажене наці-диктатора до пекла». Тут уже ясно сказано, що згадані три жиди, які ніби боролися за «національні цілі» – один як француз, другий як росіянин, а третій, як англієць – одержали від жидівства вирішальне місце в рядах трьох ворожихНімеччині держав, що знищити націонал-соціалізм над поневоленням нежидівського світу.