Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

145 Один англієць, що довгий час перебуває в німецькому полоні, без ніякого примусу висловив свій погляд на жидівське питання в Англії. І іронією долі вважає той факт, що тільки тепер, як полонений, він може, нарешті, вільно висловити свою думку про жидів. «В моєму майбутньому (воно, звичайно, не має значення), як і в майбутньому британської нації винні жиди. Теперішня Англія та її світова імперія, що вже розпадається, стоять під таким самим жидівським контролем, як Німеччина до 1938 року. Хто так довго, як я, досліджував жидівське питання, може пояснити, чому англійський нарід не досить виразно ставиться до жидівського питання. Найголовніша причина цього така: Німеччина по світовій війні незрівнянно більше терпіла від жидівського засилля, ніж англійці. Наші трудящі справді живуть у дуже великих злиднях, а мільйони безробітних знайшли працю тільки після вибуху війни. Але до большевицького повстання і революції, подібної до революції 1918-1919 років, у нас не дійшло. Тодішня революція була, як і революції в колишній Росії та Угорщині, чисто жидівською роботою. Нам бракує антисемітів з бойовими та провідними здібностями, що вміли б згуртувати навколо себе всіх антисемітів. У 1926 році у нас вибухнув страйк, але жидівські палії ховалися за спинами інших. Ми, англійці, не могли їх бачити. Але цей страйк у дійсності був типово жидівським засобом і наслідком жидівських махінацій. Так, жиди значно зміцнили свою силу. Але мої земляки цього не помітили. Та й інші випадки щоденного життя були для нас яскравими прикладами жидівського засилля. На превеликий жаль, більшість моїх земляків ще й досі не усвідомили цього. Не один я мусів сидіти у в’язниці за свої протижидівські настанови. Така ж доля спіткала багатьох інших, серед них і провідника політичної партії. Ще й тепер, під час війни, в’язниці та великі концентраційні табори повні, бо влада боїться, щоб замкнені там люди не поширювали серед народу правди. Понад 200 років діє в Англії жидівська агітація. Вона витиснула в останньому столітті всі інші виховні засоби. Вона починається в дитячій кімнаті, продовжується в школі і в політичних промовах у церкві, а потім супроводить людину впродовж усього життя. Газети, література, театр, кіно, радіомовлення та