Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

148 На 26 канадському конгресі сіоністів, що відбувся 20-23 січня 1941 року в Монреалі і в якому взяли участь понад 500 провідників світового жидівства, було знову обговорено питання про жидівську армію. Представник жидівських робітників Барух Цукерман, що приїхав спеціально з Палестини, твердив уже тоді, що «136.000 жидів зареєстровано і 50 %з нгих за кілька місяців будуть уже вимуштрувані». Нежидів і читачів, не обізнаних з цими справами, запевняли, що 70.000 жидів перебувають уже на фронті, маючи на увазі, мабуть, забезпечене палестинське запілля. Представник жидівської агентури Нахуум Гольдман підтвердив, «що жидівський нарід уже кілька століть не мав такої блискучої нагоди для проведення в життя своєї програми, але він не думає, як колись, тільки молитися, а готовий взяти активну участь у цому змаганні народів». Це свідчить, що жиди в попередню світову війну посилали на фронт тільки свої «молитви». Після закінчення теперішньої боротьби народів, мабуть, доведеться ствердити те саме. Коли Цукерман підкреслив на конгресі, що жиди вважають себе союзною з Англією нацією, то треба було сподіватися, що жидівські полки підуть у бій під жидівським прапором, щоб із зброєю в руках спробувати боронити занапащену ними самими англійську справу. Ці заяви дійшли свого кульмінаційного пункту після ухвали боротися гна боці Великобританії, «напруживши всі сили за британську перемогу» і сформувати жидівську військову частину, що «є передумовою участі жидів у мирних переговорах після закінчення війни». Але для рабина Абби Гіллеля Зільбера справа заснування жидіввського легіону була тільки претекстом. В дійсностів ж він вів таємні переговори про світовау політику з впливовими людьми, які є жидівськими агентами в англійському уряді, та вождями й провідниками «Комітету жидівських депутатів». Ясно, що жидівство старатиметься уникати активної участі в боротьбі, бо воно ніколи не жкертвує своєю кровю. Їх маневр можна пояснити тим, що жиди все ще вірять у перемогу цієї безнадійної для плутократів війни, з тому удають з себе героїв. Жидова ще й сьогодні мріє про занепад європейських держав і про своє панування над цілим світом. Нехай мріє! Німеччина, а з нею й Нова Європа борються проти англо-американського капіталізму та заприязненого з ними