Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

172 розраховувати, і тепер само переживає процес поступового винищення, яке воно вигадало для нас і якому піддало б нас без жодних вагань. Воно знищується за його ж власним законом: «око за око, зуб за зуб». З такого історичного погляду кожний жид – наш ворог, не зважаючи на те, чи він животіє в польському гетто, чи веде паразитичне життя в Берліні або Гамбургу, чи підбурює до війни в Нью-Йорку або Вашингтоні. Всі жиди належать з огляду на своє походження і расу до інтернаціональної змови проти націонал-соціалістичної Німеччини. Вони бажають її поразки і знищення та роблять все, що в їх силах, щоб сприяти цьому. Це елементарна вимога народної, національної і соціальної гігієни. Вони ніколи не дадуть спокою; коли б вони змогли, то вони б втягнули б у війну один народ за одним. Що означає для них повязані з цим страждання людей, коли вони примушують світ підкоритися тільки своєму грошовому й кривавому пануванні. Жиди є паразитична раса, яка, як гнила цвіль. Лягає на культуру здорових, але бідних інстинктами народів. Проти цього є дійові засоби – відрізати й відкинути. Як перед цією світовою проблемою, яка цікавить людей протягом тисячсоліть, жалюгідно виглядають чуйні, безглузді, розчулені аргументи деяких відсталих друзів жидів. Вони очевидно розкрили б очі, ніс і рот, коли б вони коли-небудь побачили своїх любих жидів при владі. Але тоді було б запізно, й тому обовязком національного керівництва є дбати засобами, які йому здаються придатними за те, щоб це становище ніколи не надійшло. Є різниця між людьми й людьми, точно як і різниця між звірями й звірями. Ми знаємо добрих і злих людей, як також добрих і злих тварин. Той факт, що жид ще живе серед нас, зовсім не є доказом того, що він і належить також до нас, точно так, як блоха ніколи не стане хатньою твариною тільки через те, що вона перебуває в хаті. Коли пан Брамзіг або пані Кнотерих при погляді на стару жінку, яка носить жидівську зірку, мають почуття жалю, тоді, будь-ласка, нехай вони не забувають, що далекий племінник цієї старої жінки з імям Натан Кауфман сидить у Нью-Йорку й підготовлює план, за яким німецьке населення до 60 років повинно бути стерилізовано, й син її далекого дяді, як підбурювач війни, стоїть за містером Рузвельтом, під імям Барух або Моргентау