Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

175 ніколи не має дійти. І одним з найдійовіших заходів проти цього є невловима, холодна твердість проти ворогів нашого народу, проти паліїв цієї війни. Що скористувались би з неї, якби ми її програли, і тому також обовязково стануть жертвою цієї війни, якщо ми її виграємо. Тому повторюємо ще раз: 1. Жиди є наша загибель. Вони затіяли і провадили цю війу. Вони хотять нею знищити Великонімеччину й наш нарід. Цей план треба розстроїти. 2. Нема ніякої різниці між жидами й жидами. Кожний жид – це запеклий ворог німецького народу. Коли він не показує своєї ворожості до нас, то тільки з боягузства і хитрощів, а не тому, що він не має у серці цієї ворожості. 3. Кожний німецький вояк, що гине у цій війні, буде віднесений на рахунок вини жидів. Вони мають його на совісті і повинні будуть за нього розплатитися. 4. Коли хтось носить жидівську зірку, то цим він вказує, що є народнім ворогом. Хто має з ним ще особисте знайомство, належить до нього і повинен відразу бути розцінений, як жид. Тих, хто має з ним приватне спілкування, слід відносити до жидів, розцінювати, як жиди, і відповідно з ними поводитись. Така людина заслуговує на презирство всього народу за те, що в найважчий час малодушно і підло покинула його напризволяще, щоб перейти на бік його ненависників. 5. Жиди користуються підтримкою ворожого закордону. Що вони в самій державі знаходять тільки ще незначні можливості. Це не можна пояснити тим, що вони тут були б лойяльні, але виключно тому, що проти ниж вживали заходів, які здавалися нам придатними. Одним з цих заходів є введення жовтої жидівської зірки, яку на видному місці повинен носити кожний жид. Цим ми хочемо його відмітити зовні, передусім також для того, щоб він при найменшій спробі порушень проти німецького народу також у той же час був би одразу впізнаний як жид.