Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

178 Жиди не здатні ні до якої творчої, позитивної праці; тому вони здобувають собі владу та живуть головно хитрощами і злочинами. Як людство пізнається на одній жидівській штучці, вони тоді від неї відступають. Що більше- вони самі її поборюють та… беруться за другу. Вони обплутують своїми сітями володарів, стають їх «дорадникми» - як це бачимо, наприклад, в Америці – скрито володіють самі, витягаючи при тому останні соки з широких народних мас. Там, де народи починали прозрівати і розривати жидівські кайдани, жиди тоді бралися до самого народу. Вони створили загальновідоме масонство (вільномулярство) та почали домагатися встановлення на місці монархічної влади – демократії і республіки. Жиди перші висунули клич «воля, рівність і братерство», що пізніше став – як відомо – гаслом французької революції. Якщо тут про «волю, рівність і братество» дійсно йшло, то у всякому разі тільки для жидів. Це виходить вже хоч би з ього, що першим досягненням французької революції було звільнення жидів з гетта. Сильні тоді визвольницькі рухи поодиноких народів жиди вміли так використати і викривити, що замість національної свободи поставлено тоді на перший план інтернаціонального братання. Подібно як жид Маркс спотворив велику ідею соціалізму та перемінив її у забріхану фразу, приманчиву для нерозумних, а корисну для жидів, - так і з поняттям національної свободи зроблено тільки засіб поневолення народів. Класичний приклад того бачимо у большевії. Династичний абсолютизм повалено, а на його місці створено інтернаціональний фінансовий абсолютизм, з тою тільки різницею, що вже вся влада опинилася у жидівських руках, а народні маси мусили і далі тягти важке ярмо. Від часів французької революції жиди прагнуть вже до захоплення влади над світом брутально і беоглядно, а при тому скрито і нікчемно. Все, що стояло їм на дорозі, вони безпощадно поборювали всіма інтернаціональними засобами. А тих засобів було у них вправду багато. На сході Європи під це найкраще підходив комунізм з його «диктатури пролетаріату», значить диктатури жидів, а для решти Європи створено «Союз народів», «Лігу людських прав», «панєвропейський рух» і т. д. і т. д. Все те було головно ділом міжнародного жидівства, подібно як і ціла «пролетарська революція» в Росії, повалення монархії в Німеччині й Австрії, вбивство у Сараєві, прогнання іспанського короля