Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

228 Жидівське багатство, жидівські гроші є результат нещадної експлуатації народу. Найтяжчу службу порівнюють із службою у жидів: «У тебе служити, мов у жида». Жидівське багатство є також результат лихварства, здирства. Жид і лихвар – ці слова в народній свідомості звучать, як синоніми: «Що жид, то лихвар». Жид відзначається особливою жадобою до грошей. «Жид і вовк ніколи не ситі». Навчений гірким багатовіковим досвідом, український нарід знає, що у жида-лихваря не можна позичати грошей: «Коли біда, не йди до жида. лише до сусіда». Людська біда тільки допомагає багатіти: «Жидам усяка біда помагає», – каже народна приказка Втручаючись у селянські справи, жид робить це для того, щоб використати їх на свою користь: «Де ся жид замішає, там добра не буде». Багатство жидів є й результат шахрайства, отже, слова «жид» і «шахрай» нарід сприймає також, як синоніми: «Що жид, то шахрай». Не чесним трудом, а обманом жид наживає собі великі капітали: «Жид не сіє, не оре, а обманом живе». Жида, як ошуканця і брехуна, характеризують численні приказки: «Жид брехнею живе, все з нас тягне» Жид при всяких обставинах обманює: «Жид і молячись вчиться обманювати». Не минає дня. щоб жид когось не обдурив: «Жид не сяде обідати, доки кого не підмане». Жид без брехні не може жити. Звичка брехати так міцно вкоренилася в ньому, що він бреше навіть і тоді, коли ця брехня ніякої користі йому не дає. Жид є зразок брехуна, і тому всякого брехуна порівнюють з жидом: «Од його, як од жида, правди» або ще: «Такий вірний, як лічба жидівська», «Твоє слово, як жидівські терези». І нарід, навчений гірким досвідом, робить мудрий висновок, що жидові не можна вірити і ніяких винятків тут бути не може: «Хоч би жид був із неба, вірити йому не треба». Отже, з жидом не можна підтримувати близьких і щирих зв’язків. Характеризуючи жида, як гнобителя народніх мас, як людину аморальну, народна мудрість вважає жида великим грішником. Звідси виникло таке порівняння: «Горить, як за жидівську душу», тобто погано горить, тьмяно світиться, бо ж тільки за праведну душу свічка горить ясно.