Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

242 До корчми вернуся, Що там робиться. Жидюга Дрижить, ізігнувшись На каганцем. Лічить гроші Коло ліжка, клятий! [7]. Т.Г.Шевченко про жидів. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 14 (29) 20 січня). З такою ж огидою малює поет і жидів-купців, лихварів, орендарів, які своїм капіталом допомагали московським і польським панам подвійно визискувати український нарі. Всі вони сповнені жадобою до грошей, до баришів: Ляхи заснули, а Іуди Ще лічать грошу, уночі Без світла лічать бариші, Щоб не побачили, бач, люди. Найяскравіше показане жидівське знущання і гноблення української націїв поемі «Гайдамаки». Сипрота Ярема, який не мав ні батька, ні матері, був жидівським попихачем тільки через те, що не було йому де прихилится. Він був дома без домівки. І жид, як хотів, так з ним і поводився, що хотів, те з ним і робив. І він до пори мусів терпіти, мов покеірне ягня, нужду, злигодні, знущання. – Яремо! Герш-ту, хамів сину! Піди кобилу приведи Подай патинки господині Та принеси мені води. Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай, Піди до льоху, до корови, Та швидше, хаме!. Простривай! Управившись, біжи в Вільшану: