Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

253 Микола Підгайний « Жиди в п’єсах Тобілевича». (Нове Українське Слово. – 1942. – № 43 (58), 25 лютого). Актор, режисер і драматург Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) був поістині одним з корифеїв українського театру. Бувши видатним актором, Тобілевич найбільше визначився, проте, як драматург. Збірка його «Драми і комедії», що майже повністю вийшла років 1897 – 1905, містить багату галерею типів. Сільські старшини і писарі, пани і селяни, заробітчани і хазяїни, чиновники і шляхтичі, запорожці і гетьмани, офіцери і вчителі, авантурники і трудівники, – всі вони, як живі, виступають у п’єсах великого майстра. Прагнучи весь час до повноти і реалістичності свого малюнку, Тобілевич не міг не звернути уваги й на такий паразитарний утвір на народному тілі, як жиди. Уже в першій своїй п’єси «Бурлака», написаній ще в 1883 році (тоді ця пєса ця називалася «Чабан»), Тобілевич виводить на театральний кін фактора Гершка, який наживається, шахраюючи разом з писарем і старшиною. Нелюбов до праці, гонитва за легкою наживою, шахрайство і шантаж характеризують і жида Маюфеса з п’єси «Хазяїн». За факторство при купівлі маєтку Маюфес вимагає від управителя Пузиря Феногена п’ятсот карбованців. Він навіть прибіднюється перед Феногеном, щоб більше виторгувати, кажучи «…поки заробиш грош, підошви побйош!» Але Феноген добре знає свого фактора: «Ну, не гнівіть Бога! – каже він. – Домик чудовий купили». Поміщик Михайлов, щоб не платити кредиторам, оголошує фіктивне банкрутство. Ховаючи своє добро, він посилає до Пузиря ніби на випас, а справді на схованку, дванадцять тисяч овець. Посередником у цьому ділі виступає Маюфес. Він довго умовляє Пузиря взяти вівці, торгується з ним від імени Михайлова за процент виручки і за винагороду собі, аж поки Пузир згоджується взяти вівці. Але ось Михайлова, як злісного банкрута. викрито. До відповідальності притягнуто не тільки його, а і його спільників по шахрайству, в тому числі й Пузиря. Триває слідство. Справжні відносини між Михайловим і Пузирем знає їх фактор. Від нього, як від свідка. тепер багато залежить, особливо для Пузиря. І Маюфес, той самий Маюфес, що був посередником між Михайловим і Пузирем, вирішує заробити тепер і на нещасті своїх хазяїв: у розмові з кправителем Пузиря