Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

256 рису жидівства. В п’єсі «Сава Чалий» письменник не виводить на сцену жида, але все ж він фігурує на ній незримо. Селяни-втікачі, що зібралися в покинутій корчмі, згадують орендаря-жида. «У цій корчмі, – каже Медвідь, – коли орендар сидів немилосердний. Тільки хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір, а у дворі за ним сягнуть, як за братом, бо він усі переправи, всі попаси держав і мито брав… Обдирав людей на панську і свою користь». Сава Чалий, розповідає далі Медвідь, пристрахав орендаря. Але орендар обставив корчму сторожею і ще гірше почав грабувати. Доведений до краю, тодішній побратим Сави Чалого Гнат Голий «сторожу розігнав і всіх жидів вирізав». Але ці поодинокі акти народної помсти не давали тривалого ефекту. «Не вспіє кров засохнуть тим, що вчора вбито, – каже селянин Грива, – диви – вже нові орендарі в корчмі сидять». Колись вони сиділи в корчмі, метушилися на базарах, займалися факторством або карколомними, запаморочливими авантурами. Пізніше їхні діти й онуки сиділи в кіосках і їдальнях, торгували в «гастрономах» і універмагах, займалися темними гешефтами в установах і підприємствах. Але мало цього: діти й онуки пішли ще і в політику. І були вони скрізь: з них комплектували люті агенти НКВД, вони заповнювали катедри інститутів і академій, вони ж здійснювали й верховний «провід» у партії большевиків і в совєтах. І ні новий Сава Чалий, ні Гнат Голий не в силі були знищити це кодло. Щоб спопелити. щоб димом розвіяти його, потрібна була дужа рука великої європейської держави. Заслуга І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) в об’єктивному показі найхарактерніших рис цього паразитарного утвору, рис, що з певною модифікацією були властиві також синам і внукам, гідним нащадкам своїх поганих дідів [11]. «Розділяй і володарюй», «чим більша брехня, тим легше в неї можна повірити» - цими гаслами, принципами керувалися фашисти, публікуючи на шпальтах українських газет періоду окупації матеріали про євреїв українських письменників. Все це вирване з історичної канви, тогочасної дійсності, умов життя.