Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

255 що викривав усі махінації старшини і його компанії. Ледве зводячи дух, він признається старшині, що бурлака перелякав його на смерть. Син Герасима Калитки Роман, що кохав наймичку свого батька Мотрю, одного разу вирішив поцілувати дівчину. План був простий: Роман стане в хаті за дверима, і як тільки двері відчиняться, тобто увійде Мотря, бо вдома, він обніме її й поцілує. Але в хату замість Мотрі зайшов фактор Гершко. Роман, не роздивившись у темній хаті, вхопив Гершка за шию поцілував. І тоді зчинилося щось страшне. Герш. Гвалт!ятуйте!, розбійни!.. Роман (випускає Гершка). Тю! Биййо ла Божа! Гершка поцілував замість Мотрі… Гершко (одмахується шапою).Не подході! Убю! Гвалт!Рятуйте! Роман. Та цитьте, ради Бога, який тут розбійник? Це я, хазяйський син. Гершко. Не подході! У мене рівольвер… вот, слішиш, звьол курок (цокає язиком) – буду стрілять. Коли справа з’ясувалась і хмара над Гершком пронеслася, він признав Романові: «Я думав, що ви мене кусаєте і хотітє мінє перекусивать горло… Ох!». Так правдиво показав драматург цю притаманну жидам властивість. Галасливі й метушливі «герої» в спокійні часи, вони кричать «ґвалт» у тривожну хвилину, поводячись, як типові боягузи. Портрет, написаний великим майстром, правдивий, хоч огидливий і бридкий. І не дивно, що жиди закрутили носом, побачивши в такому непідробленому вигляді свою копію. Патентований критик жид С.Щупак у передмові до творів Тобілевича, виданих 1936 року, нападав на Тобілевича за неправдиві, на його думку, образи жидів у його п’єсах. Йому хотілося б, бачте, споглядати інший портрет, письменником перетрактований, без повторення літературних зразків. Але цього немає, і критик спрямовує за це свої стріли проти драматурга. Та при чому ж тут дзеркало, дозвольте спитати, коли пика така? Присмоктуючись, як слимаки, до прибуткового місця, жиди були справжніми п’явками, що живилися з людського горя. І.Тобілевич як художник-реаліст викриває й цю