Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

28 визнав, що «жиди становили надзвичайно високий відсоток керівників революційного руху». Соціал-демократична партія Росії – перша організація, що цілеспрямовано охоплювала всі революційні сили і таким чином взагалі уможливлювала для них роботу, яка обіцяла успіх, – з самого початку свого існування (1898) незмінно перебувала під переважно юдейським впливом. Навіть її большевицький напрямок зовсім не відрізнявся в наслідок цього переважного юдейського впливу від напрямку інших революційних угруповань. Говорячи про першу революцію 1905 р., Парвус міг твердити: «Ми були прівідцями… і ми пишаємось з тієї агітації, яку ми змогли розгорнути за 1 ½ місяця відносної свободи в країні (А. Спірідовіч. Історія большевизму в Росії. Париж. 1922 р.)». Ненависть жидів до царського режиму часто пояснюють їх нібито тяжким становищем у передвоєнній Росії. З тим, що таке пояснення необгрунтоване, погоджується навіть жид Левін: «Було б неправильним вбачати в цьому безправ’ї і тяжкому господарчому становищі юдейських мас в районі осілості – єдину причину того, що жиди брали участь у русі за повалення царату, включаючи участь у большевицькій партії. Є також інші причини, яких треба шукати не в зовнішніх утисках та в безправ’ї, а в процесах, які відбувалися в надрах самого юдейства («Жиди в революції) (З збірника Левін. «Переворот в Росії і доля юдейства», Берлін, 1925 р.)». За підрахунками угорського соціолога Оскара Джаші (жида) (міністр національних меншостей в Угорщині за часів Кароля), продовжує Левін, кількість жидів при керівництві під час комуністичного режиму в Угорщині 1919 р. дорівнювала 95 %. І це сталося, не зважаючи на те, що жиди в Угорщині користувалися повною рівноправністю і відігравали таку роль в культурному й господарському житті країни, що «антисеміти могли вже говорити про перевагу жидів». Також і для Росії справжня причина надзвичайно великої кількості жидів революціонерів полягає в самій суті юдейства. Левін вбачає її в своєрідному