Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

31 Туркменістан 1.819 - 24 1 196 2.040 Разом 2.600.945 6.383 21.157 25.866 18.047 2.672.398 % населення СССР % жидівського населення СССР Україна 5,4 59,0 РСФСР 0,6 22,0 Білорусь 8,2 15,2 Закавказзя 1,1 2,3 Узбекістан 0,7 1,4 Туркменістан 0,2 0,1 Разом 1,8 100 В той час, як за період між переписами 1897 і 1926 рр. загальний приріст населення Росії дорівнював 39 %, приріст жидівського населення досягав лише 6,7 %. Причиною цього були менша кількість народжень, велика еміграція перед світовою війною і почасти також погроми 1918-1921 р. За Гергелем число жидів, що загинули в наслідок погромів або епідемій в перші післявоєнні роки, дорівнює приблизно 200.000. Незначний приріст жидів, встановлений переписом 1926 р., не в останню чергу пояснюється тим, що більшість комуністично настроєних жидів вважали себе «інтернаціоналістами» і не визнавали свого жидівського походження. В Білорусі та в Україні, звідки перед світовою війною вийшла основна хвиля жидівської еміграції, абсолютна кількість жидівського населення, так само, як і їх співвідношення до загальної кількості населення зменшилась порівняно з 1897 р. В РСФСР та в інших частинах Совєтського Союзу, куди після скасування всіх обмежень попливли величезні маси жидів, юдейське населення зросло вже на початку большевицького періоду більш ніж вдвоє(з 234.000 в 1897 р. до 700.000 в 1926 р.). Основна хвиля жидів заполонила міста, насамперед великі господарські центри [3].