Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

32 Розвиток юдейства в Совєтському Союзі. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 6 (21), 10 січня). Кількість жидівського населення в містах. 1897 1920 1923 1926 Москва 8.095 28.263 86.178 131.244 Ленінград 16.944 25.529 52.374 84.480 Харків 11.013 55.474 65.007 81.138 Київ 32.093 117.041 129.076 140.256 Одеса 139.915 190.135 130.041 153.243 Дальша таблиця показує розподіл жидів між містом та селом в 1926 році. Республіка Абсолютна кількість жидів % жидівського населення % загального міського населення Абсолютна кількість жидів % жидівського населення % загального сільського населення Україна 1.218.651 77,4 22,7 355.717 22,6 1,5 РСФСР 553.613 94,0 3,2 35.230 6,4 - Білорусь 340.162 83,6 40,1 66.897 16,0 1,6 Закавказзя 54.047 86,9 3,8 8.147 13,1 0,2 Узбекістан 37.165 98,2 3,4 669 1,8 - Туркменістан 1.968 96,5 1,4 72 3,5 - Разом 2.205.606 82,5 8,4 466.792 17,5 0,4 3. Жидівське питання за часів большевизму. Рівноправність жидів була незаперечним принципом російської соціал-демократії, яка в березні 1914 р. хотіла узаконити цю рівноправність постановою Державної думи. Тимчасовий уряд, безпосередньо після приходу до влади, під тиском жидів призначив комісію, яка мала виробити проект закону про скасування спеціальних постанов, спрямованих проти жидів. Цей закон побачив світ 3 квітня 1917 р. і надав жидам повної рівноправності. Він сприяв негайному великому припливу жидів до тих професій, куди вони раніше не мали доступу, а це призвело до все зростаючого потягу їх з межі осілості до центру країни.