Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

37 Республіка Кількість жидів, що розмовляють ідиш Процент до загальної кількості західних і «польських» жидів Україна 1.197.969 75,6 РСФСР 285.010 50,3 Білорусь 369.252 91,1 Закавказзя 15.423 50,5 Узбекістан 18.969 94,0 Туркменістан 1.877 100,0 СССР 1.888.500 72,6 Найбільше жиди асимілювалися в РСФСР і в Закавказзі (їх процент до загальної кількості населення 0,6 і 1,1 %), в той час як у західних областях СССР, саме в Білорусії з її замкненими в собі юдейськими масами, вони ще вперто тримаються своєї мови. Щодо України, то на селах (до яких перепис 1926 р. зарахував багато маленьких містечок) 93,8 % жидів визнали ідиш рідною мовою, в той час, як лише для 68,1 % жидівського населення міст вона була мовою щоденного вжитку. Поряд з занедбанням жидівської мови, культури й письма ще одною ознакою асиміляції є значне зростання мішаних шлюбів. За совєтською урядовою статистикою на все число шлюбів, які брали жиди, в 1924 – 1927 рр. припадало стільки мішаних шлюбів(Вайцбліт, Динаміка єврейського населення на Україні, Харків, 1930): 1924 р. – 8,5 %; 1925 р. – 9,5 %; 1926 р. – 10,5 %; 1927 р. – 11,1 %. У великих містах України мішані шлюби становили в 1927 р. навіть 16,4 %, а в РСФСР – 25 %. 5. Соціальне розшарування жидів. За переписом 1897 р. 38,65 % жидів, (а в межі осілості 38,96 %) займалися торгівлею, в той час як це було зайняттям лише 3,77 % загального населення Росії. Друга по величині група жидів (35,43 %, а в межі осілості 35,16 %) займалася промисловістю й ремісництвом. В сільському господарстві працювало лише 3,55 % жидів проти 74,31 % всього населення.