Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

46 Фабрики й заводи 3.768 5,4 2,2 3.692 8,5 1,9 58.248 Дрібна індустрія 837 1,2 6,1 748 1,7 10,1 31.561 Будівельна справа 152 0,2 1,2 138 0,3 1,8 2.840 Залізниця 81 0,1 0,2 69 0,2 0,5 1.873 Транспорт 101 0,1 0,5 200 0,5 0,9 3.667 Торгівля і кредит 310 0,5 2,9 236 0,6 4,1 4.389 Установи 224 0,3 1,7 177 0,4 1,9 2.837 Інші 379 0,5 2,1 475 1,1 2,4 21.939 Разом 5.865 3,3 2,0 5.758 13,3 2,0 130.018 В царській Росії жиди-робітники концентрувалися переважно в легкій і кустарній промисловості, якій вони постачали численних підмайстрів і учнів. Якщо жиди, що жили в смузі осілості, взагалі потрапляли до фабрик, вони працювали насамперед у таких галузях виробництва, де виробничий процес був переважно ремісничим. У передових з технічного боку галузях виробництва, як, наприклад. Металообробна промисловість, жиди працювали лише у виняткових випадках. Вже перший загальносовєтський перепис 1926 р. показав, що під кінець реконструктивного періоду господарства СССР число працюючих жидів зросло на 150.000 (14,8 % загального жидівського населення). Протягом наступних років індустріалізація країни і колективізація сільського господарства спричинилися до значного зростання числа жидів-робітників. В той час, як в кінці ХІХ століття число жидів, що працювали на фабриках і заводах тієї території, яку Совєтський Союз займав до 1939 р., не перевищувало 20.000, в 1926 р. воно дорівнювало 69.000. За цей же проміжок часу число найманих робітників у кустарній промисловості та ремісників у майстернях скоротилося на 65 %. Отже, серед жидівського робітництва відбулося дуже значне зрушення на користь великої промисловості.