Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

61 Уманський не тільки їздив як кур’єр до різних принадних столиць світу, а ще й викрутив обі можливість залишитися на старій посаді кореспондента ТАСС. Він був одночасно кур’єром, кореспондентом ТАСС і агентом ГПУ. Ці три якості допомогли йому в 1933 році здобути почесне право супроводити Літвінова до Вашингтона, де вони спільними силами випросили визнання Совєтського Союзу США. Протягом своїх коротких відвідувань Москви Уманський бував частим гостем у готелі «Люкс», цій позолоченій клітці, в якій жили залякані закордонні представники комінтерну. Зрозуміло, що він як член преси і дипломат завжди мав зв'язок з чужинцями. Ще зрозумілішимбуло, що Уманський виконував тут головним чином доручення ГПУ і вирішував долю цих віруючих прочан. Йому треба було довідуватись, кого з цих невдалих і всім серцем зневажених Сталіним «піонерів світової революції» ще можна було відпустити додому, а кому цей готель «Люкс» мав стати лише пасткою, в якій найкращий вихід вів до примусових таборів «далеких окраїн Совєтського Союзу». Перш ніж Уманський дістав з Москви призначення за кордон, якого так завжди боялися совєтські представники, він мусив дати своєму високому шефові докази непорушної відданості. Це, як відомо. за совєтським злочинним кодексом відбуваєься в той спосіб, що большевицький вельможа, який впадає в неласку, мусить загинути. 10 лютого 1941 року поблизу готелю «Бельвю» в Вашингтоні знайшли тіло совєтського «генерала» Кривицького, що був раніше керівником совєтської військової розвідки. Мертвий мав рану в голові. Біля нього лежав автоматичний револьвер і лист російською мовою, з якого виходило, ніби Кривицький покінчив життя самогубством. За кілька тижнів до своєї смерті Кривицький приїхав до Вашингтона в особистих справах. Як відомо, що Кривицький не захотів повернутися до Москви, відклавши своє повернення «на невідомий час». і офіційно порвав усякий зв'язок із Сталіним. Він опублікував у закордонній пресі багато відомостей про шахрайства ГПУ, що наробило багато галасу. Небіжчик одержував багато листів з погрозами і сам заявляв, що з приводу своєї долі не робить ніяких ілюзій. ГПУ, мовляв, з ним порахується і його вбивство потім