Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

66 Не обмежуючись економічним виснаженням «гоївських» народів, юдеї, щоб остаточно підкорити їх своїй владі, несуть з собою також і розклад політичний. Відомо, яку активну роль відіграли вони в так званій Великій Французькій революції та інших революційних заколотах і переворотах. Вони сіють недовір’я до освячених віками авторитетів та народніх традицій. Обдурюючи народи примарою «свободи та рівності» і гаслами демократії, плекають вони лише загальну ворожнечу, боротьбу всіх проти всіх, розривають усі суспільні зв’язки – родинні, національні, станові – і несуть з собою загальну анархію. Щоб довести нарід до повного морального й політичного розкладу і зробити його готовим до повстання проти всього того, що було найсвятішим у його житті, найнеобхіднішим для існування його як народу, юдеї поволі отруюють його свідомість, прищеплюючи йому розтлінницькі ідеї. Вони піддають критиці інституції, уявлення, звички, на яких віками трималося народнє життя, а на порожньому місці, яке утворюється в народній свідомості, після такої нищівної критики, вирощують ті погляди й те світосприйманння, яке найбільше позначає їх характер – матеріалізм у розумінні потягу до самої лише особистої вигоди, опортунізм, як моральну нечистоплотність та безпринципність, підступництво і облудність тощо. Можна сказати, що вони, юдеї, ніби викрадають поступово саму душу народу, підмінюючи її своєю власною. Це те ожидівлення, яке є найстрашнішим наслідком юдейського перебування в середовищі того чи іншого народу. Найвищим виявом юдейського духу і найвитонченішим знаряддям юдейського впливу є марксизм, що знайшов здійснення у вигляді большевизму. Не випадков юдейство знайшло собі нову «обітовану землю», з якої воно збиралося завойовувати світ, саме в Росії. Тут воно зустріло найменший опір своїй розтлінницікій діяльності: вся історія колишньої Росії з її самодержавством та кріпосництвом сприяла тому, що серед різних народів, які однаково мусіли коритися московсько-петербурзькому деспотизмові, не могли рости і розвиватися ті якості, які найбільше потрібні для здорового народного організму – патріотизм, вірність традиціям, повага до авторитетів, героїзм і жертвенність, свідомість