Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

69 моральний принцип, правило поведінки вважаються правдивими не тому, що це доведено власним думанням, законами логіки, а виключно тому, що це підтверджується якимсь авторитетом – висловленням одного з так званих «основопожників» або «класиків» марксизму-ленінізму. Не дані досвіду, не якісь міркування, а тільки висловлення Маркса- Енгельса-Леніна-Сталіна є єдиним, останнім і найвищим критерієм істини! Грунтовність і правдивість кожного висновку вимірюється, таким чином, лише його відповідністю марксівсько-ленінській догмі. Це здається перебільшенням або утрировкою, але це – факт, якого не можна заперечувати і його мусить визнати кожний, хто більше чи менше спостерігав спосіб думання совєтської молоді. Найогиднішим у юдейському світогляді, саме тим, що зробило юдея ненависним цілому світові ж, є переконання у власній «обраності», що існує паралельно з презирством до всіх інших. хто не належить до кола «обраних». Совєтська молодь незмінно виховувалась у свідомості того, що большевизм є останнє відкриття істини, що в ньому єдиному закладене щастя всього світу, що в совєтській країні усе – найкраще, що лише тут є справжній прогрес у всіх галузях життя, і що, навпаки, за кордонами Совєтського Союзу починається царство варварства, деспотизму, культурного занепаду, технічної відсталості, морального розкладу і так далі. Це переконання у власній перевазі, що побудоване не на чому іншому, як на брехні та неуцтві, разом з таким же безпідставним та огульним запереченням усього чужого, по суті зовсім невідомого, є найнеприємнішою рисою кожного справжнього совєтського вихованця. Віра у власні «досягнення» та в чужі хиби побудована у совєтських людей на неуцтві та сліпому схиленні перед авторитетом. Але вона звязана також з якоюсь органічною брехливістю, яка разом з іншими юдейськими рисами прищіплюються совєтським вихованням. Це виховання наскрізь просякнуте брехнею. На зборах піонерської або комсомольської організації учень, наприклад, підіймає руку, голосуючи за якихось кандидатів або за якусь резоляцію. Але кожному відомо, що ніякого справжнього обрання, так само як і ніякої справжньої ухвали тут немає: склад комітету заздалегідь уже визначений, резолюція також давно вже підготована і написана; голоскування – лише