Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

70 форма, і цього не можна не розуміти, але цю брехню повторюють щодня, на кожному кроці, при кожній нагоді. Брехали всім: учителям, батькам, товаришам. Хто не міг брехати, вважався за дурня або простака, його не поважали. Не тільки брехали, а й робили наклепи, і наклеп на товариша вважався найбільшою заслугою – в ньому вбачали прояв класової пильності. Лицеміри, удаючи радість, коли її не було, або натхнення, якого не знали. Брехня стала чимсь само собою зрозумілим, чимсь природнім і необхідним. В результаті розучилися відрізняти вигадане від справжнього, щире від удаванного, офіційне і примусове від добровільного, інтимного [15]. Юдейське виховання совєтської молоді. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 186 (201), 13 серпня). Безперервний і різнобічний вплив юдейського виховання мав своїм наслідком створення спеціального типу людини – так званої «совєтської людини». яка при ближчому її вивченні виявляється лише новою модифікацією юдея з усіма характерними його рисами чи в повному їх розвитку, чи принаймі в ембріональному стані. При цьому цей тип найчасніше можна зустріти саме серед совєтської молоді. Ми не хочемо сказати тут, щоб кожний підсовєтський юнак або дівчина обов’язково й цілком відповідали цьому типові, але у багатьох з них він виявляється досить виразно. Те найоголовніше, що совєтська школа намагається цілком свідомо і планомірно прищеплювати учням, що, до того ж, прищеплюється їм стихійно всією совєтською дійсністю, що, нарешті, є результатом повсякденного проникнення в побут юдейських поглядів та звичаїв, є матеріалізм у розумінні повної безідейності, вуького й вульгарного практицизму та утилітаризму, відсутності тих «огнів», що повинні освітлювати життєвий шлях людини. Егоїстичні й утилітарні мотиви керують поводженням совєтської молоді. Це помітно тоді вже, коли юнак або дівчина обирає собі майбутній фах або професію, готуючись вступати до вищої школи: жодною мірою не зважують тут позитивних і негативних моментів. моментів зв’язаних з майбутньою роботою, які присвячують своє життя, не зважують своїх нахилів або здібностей, а виходять виключно з тих матеріальних вигод, які обіцяє ця професія. Совєтський учень прагне не до набуття знання, не до