Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

85 Не у одного з тих мільйонів совєтських рабів, яких большевицькі комісари і політруки батогами та кулеметами женуть на смерть, виникає питання: за кого ж він мусить тепер умирати? хто винен у стражданнях і муках народу, у руйнуванні і знищенні незчисленних культурних скарбів і матеріальних цінностей, набутих трудами багатьох поколінь?.. Вичерпну відповідь на таке питання може дати чергове повідомлення ТАСС про те, що 25 травня цього року в Москві відбувся великий з’їзд совєтських жидів під назвою: «Другий з’їзд представників єврейського народу», – перший, як ми добре пам’ятаємо, відбувся в Москві на початку вересня минулого року. З властивою жидам безтактністю, їхні промовці на цьому з’їзді багато і виразно говорили про те, як саме жиди зацікавлені у війні, як саме вони захищають у ній(звичайно, не власними руками!) свої інтереси. Юдейський літератор і публіцист Шахно Епштейн, відповідальний секретар «єврейсько-антифашистського комітету» СССР і редактор жидівської газети «Єдність», розповідав, наприклад, що сотні і тисячі жидів перебувають тепер у лавах совєтських військ та партійних осередків і нагороджені Сталіним найвищими орденами і медалями «за їх незрівнянну мужність». Виступали з промовами також і жидівки, які вихвалялися тим, що вони поруч з чоловіками б’ються в перших рядах совєтських військ у боях, від результатів яких «залежить доля єврейського народу». Усі промови закінчувалися закликом до всесвітнього юдейства допомогти «знищенню ненависного гітлеризму». З’їзд закінчився. як і треба було сподіватися, телеграфним привітанням «геніальному вождеві совєтських народів і дорогому другові – Сталіну». З виступів на цьому жидівському конгресі, та й з самого факту скликання його в той час, коли совєти стоять перед остаточним вирішенням своєї долі, з непереможною переконливістю випливають два однаково важливі висновки: перший той. що жиди цілого світу створюють між собою абсолютну єдність, і расова спільність їх переважає над тими соціальними суперечностями, про які так багато говорили і говорять їх теоретики типу Карла Маркса, залишаючи, очевидно, класову боротьбу тільки для «гоїв». Другий висновок той, що все всесвітнє жидівство – «буржуї», так само як і «пролетарі», –