Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операції Другої світової війни / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 110 с.

Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операціїДругої світової війни 75 полеві миші, здохлі риби, пільні коники, слимаки, корінці та інші ласощі, як вони на кожного дивляться згори, хто прийшов з „великого світу" з Монровії, які вони заздрісні за те, що їх культура їх ще не торкнулась. Тому теж боронились вони руками й ногами перед школами для дітей, що їх хотіли заложити білі місіонарі. Ліберійці держаться уперто своїх виховних метод. По шістьох роках віддають хлопців і дівчат на виховання в пущу, далеко від села. Там пробувають діти у диких просторах довгі роки, далеко від родичів, які теж ніколи їх не відвідують. Хлопці вчаться полювати і ловити рибу, крім того зазнайомлюються вони з хліборобством і деякими найконечнішими звичаєвими і державними законами. Дівчата мусять навчитись варити, шити і прати. Одного дня вертаються діти знову у село; хлопці прегарно витатуовані на честь бога пущі. Тільки в одному напрямі всі мурими піддались впливам цивілізації люблять надусе гроші! Вони закопують свої монети, які тільки захоплять у долівці в хаті, так що в Ліберії панує постійна недостача дзвінкої готівки. Англійська влада мусила у сусідній Сієра Леоне увести безвартісну обігову монету. Головачі у фраках і опасках. Представниками цивілізації у пралісах є начальники племен та сіл. Мають вони звичайно, доволі велике майно і переважно по два авта і є притім панами гаремів із найменшою спільністю 150 жінок. Ці жінки найчастіше не оглядають навіть лиця свого «пана і мужа» і є просто звичайними невільницями і дешевою робучою силою на полях свого папа. Таке діється в Ліберії, яка на своїм прапорі має гасла смертельного бою з невільництвом. У Монровії можна бачити тих «кациків» по всіх вулицях і кутах. Вони носять високий, твердий, чорний капелюх (циліндер), чорний фрак, або смокінг але замісць штанів... вузьку опаску і часами черевики на босих ногах. Гордо сидять вони у своїх нових автах, а коли якийсь агент хоче якомусь такому муринському головачеві продати старомодний віз, то він відвертається із глузливою усмішкою. Бо хоч він молиться тільки до духа пущі, знає «по чому