Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операції Другої світової війни / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 110 с.

Коваль Г. П. Захоплення Мадагаскару Великобританією та інші маловідомі операціїДругої світової війни 78 підстав. До цього треба додати, що ця область відносно дуже рідко заселена. На всю її площу в 2.25 мільйона квадратових кілометрів припадає не більше, як 3,5 мільйона людей, що становить приблизно 1,5 чоловіка на один квадратовий кілометр. Работоргівля та безперервна боротьба племен спричинилися скрізь до вилюднення цілих земельних смуг, в той час, як інші страждають від жахливих наслідків тропічних хвороб. Дія тропічної пропасниці особливо виявлялася під час побудови залізничних шляхів, насамперед під час будування залізничної колії від Браззавілю до Пуант-Нуар на Узбережжі Ґабуну. Скільки жертов коштувало це будівництво, – можна бачити з того, шо лише на одній будівничій ділянці 140 кілометрів завдовжки по мерло з пропасниці не менше, як 17.000 робітників. Стежачи за політикою Сполучених Штатів щодо Африки, вже здавна можна було спостерегти особливе зацікавлення Вашінгтону всіма можливостями, що їх являє чорний материк з географічного погляду та з погляду посилення засобів американського впливу на цьому континенті. Першою країною під африканським сонцем, яка відчинила двері північно-американському впливові, була негрська республіка Ліберія на березі Горішньої Гвінеї. Ця країна простягається лише на 300 приблизно кілометрів у Внутрішню Африку, але, при невеликій поверхні (лише щось із 100.000 квадратових кілометрів), вона все ж посідає досить значне місце на західньоафриканському узбережжі своєю довжиною – майже 50 кілометрів. Цього очевидно досить, щоб Ліберія в африканських планах Білого Дому відігравала таку значущу ролю. У зв’язку з цим ми пригадуємо ще один плян з’єднати американський континент із Західньою Африкою та Переднім Сходом за допомогою так званої транспортово- повітряної лінії. Цей плян Рузвелт вперше оголосив 18 серпня минулого року. Фактично вже наступних місяців численні американські літаки були на трасі Трінідад – Фрітавн – Батерст – Хартум, аж поки це, передчасно розреклямоване міжконтинентне сполучення не завмерло знову.