Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Небагата поки що на культурних працьовників молода білоруська нація втеряла на днях одного з найщиріших. 6 травня в Петерббурзі вмер на 50 році життя Владислав Ігнатович Епімах-Шипил. Одержавши виховання в дрібно-шляхетській родині на протязі вчення в гімназії та петербурзькому університеті він не тільки не втеряв національної свідомости, що траплялося з більшістю його земляків, а обґрунтував її. І досить було війнути вільному вітрові 1905 року, як він, чиновник департаменту державного казначейства, став в ряди білоруської нацональносвідомої молоді в її праці на користь рідної країни і не покидав їх до самої смерти. Як порадник, як старший товариш, як організатор і режисер білоруських вистав та концертів, нарешті – як талановитий артист він був не замінимий у білоруській колонії далекого Петербургу і коли в останні часи білоруси там досить спопуляризувати себе, то це буде зроблено завдяки запопадливій праці Епімаха Шипила. Згуками рідної пісні, словами рідної мови, образами рідного життя він, як Євшан- зіллям, національну свідомість будив там, де вона була ніби назавжди похована русифікаційною школою. Коли ж до цього ще додамо, що покійник в живих образах познайомив білорусів з українською драматичною літературою (його заходами було виставлено не раз білоруською мовою «По ревізії», «Пошились у дурні», «Зимовий вечір» і т. и.), то не буде здаватись нещирим, коли й ми скажем: Земля пером тобі, щирий Білорусе!» [13]. 13. Рада. – 1914. – № 150, 4 іюля (17 липня). 124