Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ поступового російського громадянства, заложивши йому сім‘я децентралістичних ідей замість звичного централізму. Федералістичні ідеї українських публіцистів та учених, ввесь федералістичний склад українського національного руху не викликав у російських кругах ні слави, ні памяти і для них був тільки симптомом вузенького місцевого патріотизму. Певна річ, гнобити чи унижати кого-небудь не хотіла російська інтелігенція, але разом мовчки вона брала собі те, що від чужого гнобительства їй перепадало. Коли національне гнобительство набірало вже занадто огидних і прикрих форм, то иноді виступали проти його з протестами окремі голоси, але які мляві ці були протести, і як видко було, що люде тільки між иншим кількома словами обізвалися в оборону пригніченої національносте, щоб вернутися швидче до своєї безпосередньої повинносте – то-б то праці над соціальним та політичним визволенням трудящих мас. Дійшло до того, що „очень советливные и честные люди", мовляв словами одного з молодих російських публіцистів, „совершенно замадчивают эти {національні) вопросы, лелея в душе идеал единства, подавления одной нацией других, надеясь, что эту не особенно приятную работу совершат иные, не совсем чистые люди и что после их необходимой, грязной работы возможно будет приступить наконець к осуществлению идеала человеческой справедливости“ (д. Ізгоеє). Робота брудна, oгидна, бридка – то правда, але конче потрібна вона, то нехай же хтось инший, якісь брудні руки її й роблять, а ми, мовляв, тільки використаємо наслідки брудної роботи на кoристь загальної справедливости. Так міркували „очень совестливые и честные люди“, забуваючи, що на бруді тільки бруд і можна заснувати, і ніяким чином ніяка справедливість не росте на гною та болячках сучасного ладу. І може найбільший трагизм загального становища був у тому, що так міркували справді таки „очень совестливые и честные люди". Адже ж од другого російського письменника (д. Діонео) ми знаємо, що „очень хорошие и очень честные люди" виправдували навіть єврейські погроми 1881 року – все з тієї ж таки причини, 15