Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ не міг втямити ваги його, і через те з легким серцем, залюбки і кохаючись, міг виставляти космополітичні ідеали, на науку „вузьким партикуляристам“. Національне питання в обставинах великоруського життя було непотрібними роскбшами й цілком платоничною справою з того часу, як навіть французики з Бордо перевелись і втратили свою ролю в житті. Народ великоруський багато виносив на собі усяких кайданів, багато лиха зазнав, але серед них не було жадного з національним тавром, а як великоруська та звеликорущена інтелігенція всю Росію уявляла собі на зразок і по типу Московщини, то й по всіх безмежних просторах імперії вона умудрилась не добачити національних потреб і навіть гнівалась не помалу, коли хтось із „партикуляристів“ зважувався ламати ілюзію загальної одномастности. Для великоруських інтелігентів уся Росія справді пофарбована була однією фарбою, як це почав останніми часами вимагати д. Столипін навіть од географичних атласів, і їм легко було поробитись космополітами, громадянами всього світу, й по собі вони ввесь світ міряли. Це не значить, певна річ, що з них були справді громадяне всього світу, – ні, вони навсправжки стояли на великоруському грунті, просто не помічаючи того, як цілий вік не помічав відомий Молієрів герой, що говорить прозою. Коли їм про цю прозу нагадувано, то вони, теоретично проти того змагаючись, на практиці дуже добре починали оруду: вати „народною гордостью“, чому капитальним памятником може бути хоча б відома праця Драгоманова про „Великорусскую демократію“ та її стосунки до недержавних, плебейських народів, у першій лінії українського. Несвідомо користуючися з здобутків урядового обрусенія, вони так само несвідомо всмоктували в себе централістичний лад думок і зовсім щиро відкидали потребу і вагу національних постулатів, бо їх, знов кажу, постуляти ці ні гріли, ні знобили й вони їх не могли на своєму грунті до діла прикладати. Тям більше ще, що аж до останнього часу національні рухи в Росії не мали навіть змоги виявитись такою мірою, щоб звернути на себе увагу й силоміць повернути в цей бік інтереси та думки 14