Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Національні театри в Ризі. В Ризі єсть чотирі серйозних, гарно поставлених театри: німецький, два латишських і російський. Самий давній з них – німецький. Це самий великий з провинціальних театрів в Росії. В ньому на протязі 9 місяців на рік по черзі грають дві труппи: оперна і драматична. Цікаво, що з російських драматичних творів, ще ні один не попав на сцену німецького театру. Навіть в часи захоплення Л. М. Толстим театр не змінив свого відношення до російських творів, хоч пьесу «Живий труп» Л. М. Толстого перекладено на німецьку мову і її ставили в Берлині та Відні. Причина цьому та, що надбалтійські німнці вважають, що російський вплив при допомозі школи дуже вже дошкуляє німецькій культурі, побільшувать той вплив при допомозі театру вони не хочуть. Музики, як більш інтернаціональної, вони не так бояться і тому в репертуарі театру єсть де-які російські пьеси. Німці пишаються своїм театром, як національними гордощами, що допомагає заховувати і плекати їх культуру. На свій театр німці з охотою жертвують і підтримують його матеріально. Латиші мають два театри. Обидва театри утримуються на кошти товариств. Один «латишським товариством», що обьєднує латишську велику буржуазію; другий – („Новий латишський театр") – «товариством сценичного мистецтва». Це товариство демократичне: кожний, хто хоче, може бути членом т-ва без усякої балотировки, просто внести членську вкладку в карбованець, або два. Цей театр старається обслуговувать широкі демократичні верстви громадянства і тому в ньому, крім звичайних вистав бувають раз на тиждень ще й народні вистави по дешевим цінам (од 10 до 5 к.). Латишські театри не російських пьєс, але свої рідні пьєси ставляться у них частіше. Так, пьєси Райніса виставляли в театрі за сезон 164 рази, а Аспазія 77. Недавно заснувалася постійна латишська оперна труппа. Тої весни вперше йшли на латишській мові «Евгений Онегин» та «Демон» [16]. 16. Рада. – 1913. – № 236, 16 октября (29 жовтня). 159