Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Багато молодих вчителів-латишів, захоплених ідеєю відродження свого народу, скоро вивели школу з шляху консервативно-клерикального на шлях дійсної народньої освіти. Семидесяті роки минулого століття були часом буйного розвитку народньої освіти в Прибалтійському краю. На жаль цей розвиток латвійської культури було приборкано за царювання Олександра ІІІ, коли було заборонено зьїзди латишських учителів і взагалі пригнічено всякі „инородчеські рухи". Через оьять, десять років такого стану понизився рівень грамотности серед латишів; державна мова великоруська, ставши на місце латишської, принесла з собою вчителів-чиновників, що одбиваеться на успішності навчання в латишській школі [14]. 14. Рада. – 1913. – № 199, 31 августа (13 вересня). Заборона. Людність Надбалтійщини стурбована тим, що новий попечитель шкільної округи Щербаков заборонив навчати дітей у школах рідною мовою. Посилаючись на 3640 статтю закона, попечитель каже: ця стаття дозволяє навчати дітей рідною мовою перших два роки тільки в сільських школах, а не в початкових городських: в городських, окрім закона Божого, треба навчати російською мовою, бо про це саме 20 августа 1918 року писало і міністерство народвьої освіти, наказуючи пильно додержуватись (щодо навчання по школах місцевими мовами) XI тому законів. Просвітня діяльність цього попечителя не обмежується циркуляром. Одній дівочій гімназії заборонено навчати гімназісток-німкень німецької мови по розширенній програмі, хоч це робилося й робиться по всіх надбалтійських гімназіях. Єврейській гімназії Ривоша в Ризі Щербаков не дозволив одкрить паралельного класу і через це не можна було прийняти 30 учнів. Щербаков мотивував це тим, що самий факт існування єврейської гімназії – є ласка, а те, що дано з ласки, не можна розширювати [15]. 15. Рада. – 1913. – № 217, 22 сентября (5 жовтня). 158