Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ 1.Український вісник (Берлін). – 1942. – № 12 (94), 18 жовтня. Кавказькі вражіння. Кавказ на кожному кроці, вражає глядача то своєю чудовою природною красою, то величезним скарбом мінеральних багацтв, то, на сам-кінець, приємним климатом та горним повітрям. Дякуючи „Листам з. Кавказу" д. Капельгородського, я зараз можу не звертати багато уваги на природу Кавказу і всіх цікавих, шо до неї, одсилаю до цих листів та до багатої по цьому питанню російської літератури. Більш над цю природу цікавлять мене ті люде, що десятками тисяч в літній сезон заповняють собою курорти Кавказу. Але для справедливости не можу виключити з свого хоч і загального огляду й повсякчасних жителів Кавказу, його тубольців, бо й вони таки ж „люде“. Про них то, про оцих усіх людей, що літньої доби „волею судебь" примушені жити „вкупі" й буде зараз у мене розмова. Вони, на превеликий жаль, діляться на два ворожих табори; „квартиронанімателів" – вибачайте, хотів сказать тубольців Кавказу, – і так звану „курортну публіку". Ріжниця між тими й цими й не дуже то велика – ці „курортні" привозять на Кавказ й сиплять «щедрою рукою" свої трудові, а, як хто, то й нетружені грошики, а ті, „квартиронанімателі", як хижі акули, глитають їх. Й не тільки хазяїни „квартирь" дуже жадібні до грошей, а й всі ті, шо купчаться біля них, за ними, ззаду них – навіть і не пригадаєш усих „їх", як от; прислуга всяких рангів, солержателі „столових для домашних обедовь", самі різноманітні рознощики, починаючи од тих, що розносять хліб, до „о-бон-марше", які носять коштовні загранишні речі, шевці, кравці, звощики й ин. й ин. Вся ця зграя, що зімою пухне з голоду й холоду, у літку набірається сили, метушиться, ходе, бігає, кричить, голосить в надії, як найбільш виссать соків з „курортних". Як що до цеї зграї додасте ще п.п. дохторів, то матимете повну галлерею усих тих добродіїв, що сідають на шиї бідних курортних. Зрозуміло, що курортні в душі ладні усих цих добродіїв розшматувать на частки, але, 187